Кличний відмінок: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Кличний відмінок в українській мові: уточнення |
доповнення, оформлення |
||
Рядок 89:
* прикметники та займенники у складі звертання мають форму називного відмінка: <tt>шановний пане</tt>, <tt>моя зіронько</tt>.
== У романських мовах ==
=== Латинська мова ===
У більшості іменників латинської мови кличний відмінок (casus vocatīvus) збігається з називним (casus nominatīvis). Винятком є іменники чоловічого роду другої відміни в однині (які закінчуються на ''-us'' у називному відмінку) — у кличному вони мають закінчення ''-e'': ''amicus'' («друг») — ''amice'' («друже»), ''barbarus'' («варвар») — ''barbare'' («варваре»), ''dominus'' («пан») — ''domine'' («пане»), ''lupus'' («вовк») — ''lupe'' («вовче»), ''Brutus'' («Брут») — ''Brute'' («Бруте»), ''Dominus'' («Господь») — ''Domine'' («Господи»). Якщо основа закінчується на ''-i'', закінчення кличного нульове: ''filius'' («син») — ''fili'' («сину»), ''Iulius'' («Юлій») — ''Iuli'' («Юлію»), ''Publius'' («Публій») — ''Publi'' («Публію»).
Рядок 97 ⟶ 98:
Форм кличного відмінка набувають і прикметники чоловічого роду з «класичним» закінченням ''-us'': ''iustus'' («справедливий») — ''iuste'' («О, справедливий!»), ''novus'' («новий») — ''nove'' («О, новий!»). Форму вокатива мають як [[Ступенювання|звичайний]], так і [[найвищий ступінь]] прикметника: ''iustissimus'' («найсправедливіший») — ''iustissime'' («О, найсправедливіший!»). Можливе утворення кличного відмінка від форм чоловічого роду дієприкметників минулого часу пасивного стану: ''laudatus'' («похвалений») — ''laudate'' («О, похвалений!»).
=== Румунська ===
У румунській мові іменники чоловічого та середнього роду утворюють вокатив за допомогою закінчення '''-e''', цей спосіб може бути успадкованим з народної латини. Наприклад, ''om'' («чоловік», «людина») — ''omule'' («чоловіче», «людино»), ''băiat'' («хлопець») — ''băiete'' або ''băiatule'' («хлопче»), ''Ion'' («Іван») — ''Ioane'' («Іване»). В іменників жіночого роду форми кличного відмінка утворюються заміною закінчення '''-ă''' на '''-o''', очевидно, ця морфема має слов'янське походження. Наприклад, ''soră'' («сестра») — ''soro'' («сестро»), ''Ileana'' («Олена») — ''Ileano'' («Олено»). Показником кличного відмінка множини для всіх родів є закінчення '''-lor''': ''fraţi'' («брати») — ''fraţilor!'' («брати!»), ''doamne şi domni'' («пані й пани») — ''doamnelor şi domnilor!'' («пані й панове!»).
== В інших слов'янських мовах ==
| |||