|
== Правопис Шейковського ==
Розробив власну версію [[фонетичний правопис|фонетичного правопису]]. В абетці були присутні водночас '''э''', '''є''', '''е''' (напр. ''Шэвченко'', ''пэрэдає'', ''теє''); '''ы''', '''и''' та '''і''' (напр. ''приложыты'', ''идіт’'', ''кныжэц’ці''), але відсутня '''ѣ'''. Апостроф використовувавсяприслуговується для пом'якшення голосних (''єс‘т‘'', ''матэрын‘с‘ка'', ''козац’кый'', ''луч’чэ''), кінцевий твердий знак не використовувався, але позначав твердість голосних замість в позиціях замість сучасного апострофа (''дэрэвъяне'', ''семъямы'', ''завъяжіте''). Закінчення дієслів — фонетичні (''здаєц’ця'', ''называюц’ця'', ''кланяюц’ця''), подібно до [[кулішівка|кулішівки]]. Для позначення '''йо''' та '''іо''' використовувався відомий раніше '''і''' з циркумфлексом ('''і̂''') в сполученні з '''о''' (''домашні̂оі'', ''і̂ого'', ''сон’ці̂ові'') подібно до раніших правописів (напр. [[Правопис граматики Павловського|правопису Павловського]]). Для позначення звука ''ґ'' була запроваджена нова літера, '''г''' з крапкою — '''г̇''' (''г̇рунтуєц’ця''). Подібно до [[Правопис Русалки Дністрової|правопису «Русалки Дністрової»]] звук ''дж'' позначала літера '''џ''' (''выіжџав'', ''похоџає'', ''напроваџаты''), нескладове у — літера '''ў''' (''ўсі̂о'', ''ўчыц’ця'', ''ўважаты''). Церковнослов'янська '''[[Ѕ (кирилиця)|ѕ]]''' («дзіло») позначала звук ''дз'' (''ѕвіздочкы'').
== Головна праця життя ==
|
