Олівер Венделл Голмс (молодший): відмінності між версіями

Під час роботи над окремою думкою, Голмс був, можливо, під впливом статті Захарії Чефі «Свобода слова в воєнний час»<ref>Chafee, Zechariah (1919). «Freedom of Speech in Wartime». Harvard Law Review 32 (8): 932—973. JSTOR 1327107.</ref><ref>Ragan, Fred D. (1971). «Justice Oliver Wendell Holmes, Jr., Zechariah Chafee, Jr., and the Clear and Present Danger Test for Free Speech: The First Year, 1919». Journal of American History 58 (1): 24–45. JSTOR 1890079.</ref>. Чефі критикував думку Голмса у справі Шенка за відсутність більш детальногодетальнішого і чіткогочіткішого формулювання доктрини загального права, на яку він покладався. У своїй окремій думці щодо справи Абрамса Голмс спирався не лише на рішення прийняте по справі Шенка&nbsp;— у якійсь мірі, а й на стратегію дій, запропоновану Чефі. Хоча Голмс очевидно вірив, що він слідує своєму власному прецеденту, пізніше коментатори звинуватили Голмса у непослідовності, навіть у бажанні здобути прихильність своїх молодих шанувальників.<ref>Thomas Healy, The Great Dissent: How Oliver Wendell Holmes Changed His Mind--and Changed the History of Free Speech in America (2013)</ref>У справі Абрамса, думка більшості спиралася на формулювання застосоване по справі Шенка «явна і пряма загроза», стверджуючи, що листівки показали необхідні наміри, і не зважали на те, що ця акція навряд чи мала якийсь ефект. У більш пізніх думках, Верховний суд відійшов від цієї лінії обґрунтування, проголосивши принцип, згідно з яким законодавчі органи могли належним чином заявити, що деякі форми висловлювань створюють явну і безпосередню небезпеку, незалежно від обставин, в яких вони були зроблені.