Погруддя Нефертіті: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 94.178.135.141 (обговорення) до зробленого 195.20.125.6
Glovacki (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 45:
На час розкопок Борхардта в Амарні Єгипет перебував під британським правлінням, а тодішня єгипетська служба старожитностей (''Service d'Antiquités Égyptiennes'', також ''Département d'Antiquités'', сучасна Вища рада старожитностей) — під французьким керівництвом. Відповідно до тогочасних правил, розподіл знахідок відбувся 20 січня 1913 року за принципом «на рівні частини» (''à moitié exacte'') для Єгипту та країни, яка здійснювала розкопки. Борхардт сам розподіляв знахідки на дві частини, що до 1914 року було правом дослідника. Директор служби старожитностей [[Гастон Масперо]] доручив своєму працівнику Гюставу Лефевру визначитись із вибором частини для Єгипту. Одна частина містила погруддя Нефертіті, а друга, яку Лефевр обрав для [[Каїрський єгипетський музей|Каїрського єгипетського музею]], містила так званий [[Каїрський складаний вівтар]] — розфарбовану стелу, яка зображує фараона Ехнатона з дружиною Нефертіті та їх трьома дітьми. На той час музей у Каїрі ще не мав жодного зразка таких вівтарів і бажав його отримати; вважається, що саме тому Борхардт і здійснив саме такий розподіл знахідок на частини.
 
Причини, чому Лефевр прийняв рішення віддати частину знахідок із «розфарбованою царицею» Борхардту, а вівтарний малюнок&nbsp;— Єгипту, невідомі. Німецький єгиптолог Рольф Краусс вважає, що Борхардт зміг переконати Лефевра вже поділені частини знахідки не ділити далі для більш детальногодетальнішого дослідження. Колишній директор Єгипетського музею в Берліні Дітріх Вілдунг натомість вважає, що в той час єгиптологи ''«надавали більшу наукову цінність текстам, а не погруддя»''. 1918 року Борхардт писав про Лефевра, що з одного боку йому було важко прийняти рішення щодо вибору частини знахідки відповідно до правил, а з іншого боку він був більше спеціалістом у написах та [[папірус]]ах, а тому не міг визначити важливість погруддя. Також Борхардт написав, що поділ був у першу чергу результатом його майстерності в переговорах щодо знахідки<ref>Carola Wedel: ''Nofretete und das Geheimnis von Amarna.'' S. 25.</ref>.
 
1914 року Масперо змінив на посаді П'єр Лако, який запровадив більш жорсткі правила поділу, а саме&nbsp;— всі єдині в своєму роді знахідки мали залишатися в Єгипті.