Browning M1917: відмінності між версіями

Стояв на озброєнні близько двадцяти країн світу. Отримав продовження у вигляді моделі [[Browning M1919]]. Варіанти кулеметів системи Браунінга випускались за ліцензією фірми [[Colt]] деякими європейськими компаніями.

У [[США]] проблема штатного кулемета виникла із вступом цієї країни в [[Перша світова війна|Першу світову війну]]. Її взявся вирішити іменитий збройовий інженер [[Джон Браунінг]]: у [[1917]] році він представив свій аналог [[Кулемет Максима|кулемета Максима]], що відрізнявся від оригіналу простотою конструкції. Уже найперший дослідний зразок кулемета Браунінга поставив рекорд — на випробуваннях за один захід витратив близько 20 тисяч патронів без єдиної [[Затворна затримка|затримки]]. Не дивно, що вже до кінця Першої світової випуск цих кулеметів, що отримав офіційне найменування M1917, пішов на тисячі. Уже наступного року Браунінг створює на базі свого M1917 [[авіаційний кулемет]] ''M1918'' з [[Повітряне охолодження|повітряним охолодженням]] [[Ствол (зброя)|ствола]], а ще через рік — танковий кулемет — [[Browning М1919|M1919]], також з повітряним охолодженням. На базі Browning M1919 компанія [[Colt's Manufacturing Company|Colt]] випускає декілька модифікацій, які встановлювались на легкі станки, а також експортні зразки під різні калібри.

У [[1936]] році кулемет M1917, що був на той момент основним кулеметом для [[Армія США|Армії США]], зазнав незначних змін, які були спрямовані на збільшення його ресурсу, проте його головний недолік — надмірна маса (особливо разом з станком-триногою) — нікуди не подівся. Тому в [[1940]] році був оголошений конкурс на новий полегшений станковий кулемет для Армії США. Більшість конкурсантів пропонували варіанти на тему системи Браунінга, проте було й декілька оригінальних конструкцій. Не дивлячись на це, комісію не вдовольнив жоден із зразків, тому було вирішено прийняти варіант кулемета Browning M1919 у вигляді модифікації ''M1919A4'' у комплекті з полегшеним станком-триногою M2. Саме кулемет M1919A4 був основним кулеметом під час [[Війна в Кореї|війни в Кореї]] і [[В'єтнамська війна|В'єтнамі]]. Утім, попередні версії кулемета також використовувались доволі активно.

У [[1941]] році в США знову розпочався конкурс на [[легкий кулемет]] із [[Стрічка (зброя)|стрічковим]] живленням, у якому брала участь велика кількість різноманітних корпорацій і урядових арсеналів. Потрібно відзначити, що американські військові, як і їхні радянські колеги, вимагали занадто багато від «легкого кулемета», тому довелося задовольнитись полегшеною модифікацією уже існуючого. Результатом став ''Browning M1919A6'', який був все рівно занадто важкий як для ручної зброї. На цей час уже назріла проблема заміни існуючого єдиного кулемета, оскільки, приміром, швидкість стрільби німецького [[MG-42]] була у три рази вищою, але важив він набагато менше.

Кулемет M1917A1 — [[автоматична зброя]] з водяним охолодженням ствола. Кулемет працював за рахунок [[відведення порохових газів]] і [[Короткий хід ствола|короткого ходу ствола]]. Замикання канала ствола здійснювалося спеціальним клином, який, коли переміщувався в вертикальній площині і в піднятому стані входив у виріз в тілі [[Затвор (зброя)|затвора]], жорстко зчіплював затвор і хвостовик ствола. Після короткого відкоту замикаючий клин опускався, звільняючи затвор, після чого, за допомогою важеля прискорювача відкоту, енергія відкоту ствола передавалася затвору. Вогонь вівся із закритого ствола виключно чергами.

Живлення здійснювалось із [[Стрічка (зброя)|стрічки]] на 250 патронів (потім з'явились варіанти на 100 набоїв). Із стрічки патрон витягувався за допомогою захвата-подавача при русі затвора назад, після чого набій зачіплявся за Т-подібний виріз на дзеркалі затвора і досилався в ствол. Викид стріляних гільз здійснювався вниз через виріз у дні [[Ствольна коробка|ствольної коробки]]. Елементи управління вогнем включали в себе [[пістолетне руків'я]] на потиличнику ствольної коробки і [[спусковий гачок]]. Кріпився кулемет на спеціальний станок-триногу. Люлька станка мала механізми наведення по куту місцевості і горизонту.

Кулемет M1919A4 конструктивно практично не відрізнявся від M1917A1. Основною відмінністю було використання масивного ствола повітряного охолодження, укладеного в перфорований кожух. Швидкої заміни ствола в бойових умовах не передбачалося, оскільки після кожної зміни ствол кулемета потребував регулювання зазору між [[Казенник|казенником]] і дзеркалом затвора. Крім того, кулемет отримав новий низькопрофільний верстат M2, що мав спрощені (в порівнянні з верстатом M1917) механізми наведення і значно меншу вагу. Кулемет M1919A6 відрізнявся від M1919A4 легшим стволом меншого діаметру, а також наявністю масивних знімних доладних сошок на кожусі ствола і знімного прикладу, який кріпився до пістолетного руків'я позаду ствольної коробки.