Католицька церква: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
Третя Доба |
||
Рядок 39:
У XX столітті Церква піддалася жорстоким гонінням в [[СРСР|Радянському Союзі]], [[Мексика|Мексиці]] і республіканській [[Іспанія|Іспанії]]. Починаючи з 1920-х років радянська влада приступила до знищення Католицької церкви в країні; були розстріляні, репресовані і вислані з країни практично всі священнослужителі та активні парафіяни. В часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Католицька церква намагалася триматися нейтралітету для збереження життя віруючих і своєї незалежності. Безліч католицьких священиків і ченців пройшли через нацистські концтабори, частина з них загинула, деякі з них згодом канонізовано.
Будувати буде малий, невидимий Чоловік.
У повоєнний час значною подією в історії католицизму став [[Другий Ватиканський собор]], декларації якого були спрямовані на пошук взаєморозуміння з іншими християнськими конфесіями та релігіями. Зокрема Папа римський [[Павло VI]] і патріарх Константинопольський [[Атенагор]] анулювали взаємні анафеми 1054 року. Реформі піддалося також богослужіння, зокрема дозволено служіння меси на національних мовах. Незгодні з реформою богослужіння сформували рух католиків-традиціоналістів, частина з них у 1980-х роках опинилася у стані розколу.▼
Не зволікайте. Дайте знати до властей, що не буде побудована Святиня ні на тому місці, ні з того матеріялу, ні тими людьми, не в тім часі. Святиня буде Словесна, Нерукотворна, з душ. І ми будемо тим камінням, цеглами для всіх народів морально, топографічно і хронольогічно.
В 1938 році в Будапешті на Євхаристійному конгресі Євгеній Пачеллі (ще не будучи Папою) з великою приязню і батьківською любов'ю привітав греко-католицьку Церкву на Україні. Він сказав: "Та Церква є найменша з усіх. Вона нічиєї крові не проливає, а її кров ллється ще досі. Вона не має своєї держави, ні своєї волі, але змогла зберегти свою віру в чистоті". Тому, коли пізніше Папа Пій XII почув про важкий упадок Христової Церкви на Україні, то дуже затужив і всю справу зложив і заопікував Святому Духу.
В 1951 році, будучи в злуці з Святим Духом, з Божого натхнення він почув слова, сказані до нього: "Священика Христа Царя з Галичини номінуй Екзархом греко-католицької Церкви." З огляду на те, що він не знав про кого йде мова, то ревно просив відкрити йому цю Особу. Аудієнція відбулася візійно. Папа поблагословив Його, затвердив в чині Екзарха і надав Йому Екзархат - Україну. Все це записав в папський документ.
Напочатку 1954 року, будучи тяжко хворим, Папа Пій XII зібрав тайний конкляве з обмеженого числа довірочних кардиналів ( ще за свого життя!) і провів процедуру віддання столичної влади на Україну по правовим канонічним вимогам, згідно з відвічними плянами Промислу Божого Провидіння:
"Майбутнім Понтифіком благословляємо Священика Христа Царя, Котрого Святий Дух поставив Екзархом греко-католицької Церкви", - так об'явив Папа Пій XII. Пізніше записав все в папський документ.
Пресвята Богородиця уже в Фатімі заявила: "Я ще сьомий раз прийду на землю" і сповнила ці Божі Пляни 20 грудня 1954 року в Середньому на Галичині (повіт -
Калуш, воєводство - Станіславське, деканат - Войнилів, Архідієцезія - Львів).
Ця подія відбулася в столітню річницю проголошення догми про Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії, а також столітнього ювілею об'яви Матері Божої в Люрді. Вістка про це дісталася у вільний світ аж у 1958 році й була між іншими в часописах "Шлях перемоги" і "Шлях", а також в книзі "Появи Пречистої Діви" у видавництві о.Василіян в Торонто 1959 року.
▲У повоєнний час значною подією в історії католицизму став [[Другий Ватиканський собор]], декларації якого були спрямовані на пошук взаєморозуміння з іншими християнськими конфесіями та релігіями. Зокрема Папа римський [[Павло VI]] і патріарх Константинопольський [[Атенагор]] анулювали взаємні анафеми 1054 року. Реформі піддалося також богослужіння, зокрема дозволено служіння меси на національних мовах. Незгодні з реформою богослужіння сформували рух католиків-традиціоналістів, частина з них у 1980-х роках опинилася у стані розколу. Архієпископ Марсель Лефевр називає "Другий Вселенський Ватиканський собор " 1962 - 1965 років "третьою світовою війною", яка почалася з вбивства Святішого Отця Папи Пія XII і принесла незбагненну шкоду. Справедливо Господь Бог через об'явлення називає цей псевдособор першим масонським збіговиськом, на якому повстав розкол кардиналів і на якому вже не було і не могло бути ні Папи по Волі Божій, котрий ведений Святим Духом, ні представника Папи, ні посла папського.
1(13) січня 1960 року почалася Третя Доба Святого Духа Божого Милосердя і правдива Католицька Церква визнає Другий Прихід (Воплочення) здійснений.
Після Святішого Отця Папи Пія XII, його трагічної смерті, немає і не може бути в Римі продовженої правдивої папської безсмертної династії. З його смертю датується упадок Риму - Вавилону. Після Святішого Отця Папи Пія XI став Папа Пій XII "Ангельський пастир", а по Пієві XII через його трагічну смерть настав перший антипапа Анджело Джузеппе Ронкалі - Іван XXIII "Пастир і моряк" з пророцтва св.Малахії, архієпископа з Ірляндії ( + 1148 р.), "що плавав по морю гріха разом з трупами кардиналів" (Об. Середнянське); другий - Джованні Монтіні - Павло VI; третій - Альбіно Лучані -Іван Павло І; четвертий - Кароль Войтило - Іван Павло II; п'ятий - Йозеф Рацінґер - Бенедикт ХVI; шостий - Франциск, S.J.
Тайним голосуванням 28 жовтня 1958 року було обрано першого антипапу Івана XXIII - "той змій, що з сімома звоями обвив вікове дерево життя і потягнув за собою цілий світ у пропасть" (Об. Середнянське 31.10.1958 року). Він не захотів чекати навіть відведених сорок днів для скликання консисторії. Насамперед скасував всі документи, які свідчили про віддання столичної влади Христової Церкви на Україну; змінив і здемократизував статут Церкви; зняв анафему з єретично-схизматичних церков, всяких сект, партій і організацій, тим самим дав "добро" на розплодження єресі, Це перший лжепапа, котрий завів у Ватиканські палати комуністичний католицизм. "Червоний папа" - таке прізвисько надали йому за те, що він не засудив соціялістичну революцію на Кубі, благословив Кубу і насадив антибожі засади, які могли стати заразливим прикладом для інших народів Західної півкулі. Він гостинно приймав офіційні делегації революційного уряду Куби і схвально відзивався про його діяльність, приймав на аудієнцію Хрущова - першого секретаря ЦК КПРС (тюрми п'ятнадцяти народів) і т.д.
В книзі "Кінець світу" зафіксований історичний факт злочинного непослуху антипапи Івана XXIII, котрий відкрив третю Фатімську таємницю, передану Лукією через сповідника до Риму, тільки для себе. Він вирішив не оприлюднювати написаного в ній післанництва САМої Цариці небес, яке мав Рим проголосити офіційно, урядово для цілого світу в 1960 році.
В одній із об'яв Святим Духом було сказано: "Іванові XXIII легше було кинути у в'язницю Господа Бога, потоптати вічну Правду, ніж відкрити себе, свій гріх і себе ув'язнити".
"Рим став осідком антихриста, древнього змія Гога і його сина Магога, воплоченого диявола".
== Засади католицизму ==
Віровчення Католицької церкви базується на [[Біблія|Біблії]] та [[Священне Передання|Священному Переданні]], яке включає в себе рішення [[Вселенські Собори|Вселенських Соборів]]. Базові положення віровчення викладені в [[Катехизм католицької церкви|Катехизмі Католицької Церкви]], [[канонічне право]] систематизовано і викладено в [[Кодекс канонічного права|Кодексі канонічного права]]. З 1960року доповнені початком Третьої Доби Завіта і віруванням у Другий Прихід Господа і Матері Божої в Середнім.
=== Основні правди віри ===
Рядок 48 ⟶ 78:
* Бог єдиний у трьох особах ([[Бог-Отець]], [[Син Божий]], [[Святий Дух]] — [[Свята Трійця]]),
* Бог як [[Творець]] і Господь світу відкрив себе людям, і [[Син Божий]] став людиною в особі [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. Він є істинним Богом і чоловіком, спасителем людей, помер за гріхи їхні, і [[воскресіння|воскрес]].
* Бог створив людей з любов'ю, але, [[Гріхопадіння|втративши первинний зв'язок з Богом]], люди віддалились від Бога і стали смертними. Людська душа є безсмертна.
* Усі люди покликані до [[віра|віри]], [[надія|надії]] i [[любов]]і, духовного життя і виконання волі Божої, як сказано в заповідях, зокрема заповіді любові до Бога і до ближнього, що є основою [[Десять Заповідей|Декалогу]].
* Людині уготоване вічне життя з Богом і воскресіння після [[Друге Пришестя|повернення Христа на Землю]], але тих, хто відкидає спасіння(робить тяжкі свідомі гріхи і не каїться), чекає вічне перебування в пеклі. Дочасне - земне(народилось - померло)! Служіння ж Господу - вічне!
* Чистилище - місце куди попали душі до спокутування малих гріхів.
=== Сім таїнств ===
Рядок 63 ⟶ 94:
=== Вшанування святих ===
Характерним для католицизму є вшанування різних реліквій та культ мучеників, святих і блаженних. На сьогоднішній день у католиків нараховується більше як 20 000 святих і 200 000 блаженних. Але церквою підкреслюється, що поклоніння належить одному лише Богу, а молитви святим носять характер прохання про заступництво. Показово, що в Літаніях, звернених до Христа, вживається вигук «Спаси нас!» Або «Помилуй нас!»; у Літаніях, звернених до Богородиці і святим, — «Молися про нас!». Процес включення тієї чи іншої особи до числа святих називається канонізацією і здійснюється [[Папа Римський|папою Римським]], канонізації передує [[беатифікація]]. Хронологічно визнані після 1960року можна ставити підсумнів і дискусію. Свята Княгиня Ольга, Святий Володи
=== Відмінності віровчення ===
| |||