Олександр II (король Шотландії): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Siksmitt (обговорення | внесок)
→‎Правління: Додано посилання
Мітки: перше редагування Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки
уточнення, категоризація
Рядок 39:
У липні наступ почав Олександр. Він узяв [[Карлайл]], потім, підсилюючись на шляху свого руху загонами англійських баронів, рушив через усю Англію до [[Дувр]]у, розграбувавши володіння декількох [[рояліст]]ів, не розорював тільки церкви та інші релігійні споруди, та обходячи володіння вельмож, які воювали проти [[Іоанн Безземельний|Іоанна I Безземельного]] . По дорозі шотландський король узяв приступом [[Лінкольн (Англія)|Лінкольн]], головний оплот роялістів
 
Запрошений баронами царювати французький принц після раптової смерті [[Іоанн Безземельний|Іоанна I Безземельного]] у [[1216]] року був відправлений додому, влада перейшла до Іоаннового малолітнього сина [[Генріх III (король Англії)|Генріха ІІІ]] (1216–12721216—1272), з огляду на його вік англійські магнати почувалися безпечно і не потребували підтримки зовні. Олександрові довелося припинити військові дії та принести [[омаж]] малому Генріхові за свої англійські маєтності та віддати англійцям щойно захоплений [[Карлайл]].
 
Дипломатія закріпила примирення шлюбом, укладеним Олександром і сестрою Генріха, Іоанною Англійської, [[18 червня]] або [[25 червня]] [[1221]] року. Старша сестра шотландського короля вийшла заміж за юстиціарія та фактичного регента Англії [[Г'юберт де Бурґ|Г'юберта де Бурґа]]. Втім, це не зупинило міждержавні суперечки, які точилися ще п'ятнадцять років та були більш-менш розв'язані за посередництвом папського легата укладанням «Йоркської угоди» 1237 року. Він став відомий як «Йоркський мир», який визначив кордон між двома державами між затокою [[Солвей-Ферт]] (на заході) та гирлом річки [[Твід]] (на сході). За його умовами [[Шотландія]] поступилася своїми зазіханнями на англійський престол в обмін на деякі васальні терени у Англії, це врешті дозволило у наступні десятиліття не мати постійної загрози з півдня.
Рядок 57:
 
== Смерть ==
Олександр ІІ зібрав флот, але помер від [[лихоманкаГарячка|лихоманкигарячки]] як раз під час війни, [[8 липня]] [[1249]] року, під час перебував на острові Керрера.<ref>[http://www.britroyals.com/scots.asp?id=alexander2 Король Олександр II Шотландський (1214–12491214—1249)]{{ref-en}}</ref> Поховали Олександра ІІ у абатстві Мелроз, Роксбургшір. Корону успадкував семирічний [[Олександр ІІІ (король Шотландії)|Олександр ІІІ]] (1249–12861249—1286). Олександру II було трохи більше п'ятдесяти років. Його смерть знову віддала Шотландію у владу неповнолітнього короля. Однак Олександр ІІІ успадковував країну, де батько навів у всіх справах зразковий порядок. Навіть незважаючи на серйозні небезпеки, машина державного управління працювала як добре налагоджений механізм, до того часу, поки Олександр III не досяг зрілості та зміг взяти управління країною в свої руки. Без перешкод продовжився економічний та соціальний прогрес, яким ознаменувалося правління Олександра II.
 
== Дружини та діти ==
Рядок 73:
== Джерела ==
* Чарльз Трумен Уайкофф. Феодальні відносини між королями Англії та Шотландії. Чикаго: Університет Чикаго, с. 120
* Річард Орам. Олександр II, король Шотландії 1214–12491214—1249
* [http://books.google.com.ua/books?id=yzk7AwAAQBAJ&pg=PT74&lpg=PT74&dq=Alexander+II,+King+of+Scots+1214-1249+by+Richard+Oram&source=bl&ots=fKKnPACUJc&sig=LXag7zvrkJCLOJlFi_Mlzako1ng&hl=uk&sa=X&ei=yf2gU57CL8P80QWNwIGYCQ&ved=0CDwQ6AEwBA#v=onepage&q=Alexander%20II%2C%20King%20of%20Scots%201214-1249%20by%20Richard%20Oram&f=false Річард Орам. Королі й королеви Шотландії]{{ref-en}}
 
Рядок 87:
|}
[[Категорія:Королі Шотландії]]
[[Категорія:Померли від лихоманкигарячки]]