Девід Бордвелл: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Заміна неперекладених посилань шаблоном |
Bunyk (обговорення | внесок) |
||
Рядок 29:
== Неоформалізм ==
Методологічний підхід Бордвелла називають неоформалістським, хоча на цю тему здебільшого пише Крістін Томпсон. Неоформалізм — це підхід до аналізу кіно, заснований на спостереженні, що був сформульований [[Російський формалізм|російськими формалістами]], які звернули увагу на відмінність між перцептуальними та семіотичними властивостями фільму та на те, що теоретики кіно зазвичай переоцінювали роль текстуальних кодів у розгляді базових елементів дієгезису. В багатьох свої працях Бордвелл аналізує когнітивні процеси глядача кіно, які відбуваються під час сприйняття не-текстуальних естетичних форм фільму. Цей аналіз означає і розуміння того, яким чином фільм керує нашою увагою, скерованою на очевидну наративну інформацію, та яким чином фільми беруть участь у процесі «
Неоформалісти відмовляються від багатьох методологій, апропрійованих іншими школами досліджень кіно, зокрема [[герменевтика|герменевтичних]] інтерпретативних підходів, до яких Бордвелл відносить [[Жак Лакан|лаканівський психоаналіз]] та певні варіації [[постструктуралізм]]у. Серед теоретиків кіно, які вдало застосували психоаналітичні терміни та концепти у практиці симптоматичного прочитання фільмів, Бордвелл називає поета-сюрреаліста [[Паркер Тайлер|Паркера Тайлера]],<ref>Bordwell, David. ''Making meaning : inference and rhetoric in the interpretation of cinema'' / David Bordwell. — Cambridge, Mass. : Harvard University Press, 1989. — xvi, 334 p. — P. 76. — ISBN 0674543351.</ref> праці якого залишаються порівняно невідомими через успіх [[Теорія_авторського_кіно|«теорії авторів»]] у викладі [[Ендрю Сарріс|Ендрю Сарріса]]. У книзі «''Пост-Теорія: реконструюючи дослідження кіно''» Бордвелл виступає проти «Великих Теорій», які використовують фільми для того, щоб підтвердити легітимність вже встановлених теоретичних меж, а не намагаються показати, яким чином вони насправді функціонують. Бордвелл та Керрол вигадали термін «''SLAB''-теорія», для того щоб позначити теорії, в яких використовуються ідеї [[Фердинанд де Сосюр|Фердинанда де Сосюра]], [[Жак Лакан|Жака Лакана]], [[Луї Альтюсер|Луї Альтюсера]] та [[Ролан Барт|Ролана Барта]].<br />
| |||