Після потопу (картина): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Сфереон (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Сфереон (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 21:
На картині зображена сцена з [[Всесвітній потоп|міфу про потоп]], коли після 40 днів безперервного дощу [[Ной]] відкриває вікно свого [[Ковчег Ноя|ковчега]] і бачить, що дощ, нарешті, скінчився. Картина написана в формі стилізованого морського пейзажу, де крізь хмари раптово пробивається яскраве сонячне проміння. Раніше Воттс звертався до цього сюжету у картині 1878 року «Геній грецької поезії», однак у «Після потопу» підхід геть інший. Тут художник прагнув відобразити монотеїстичного Бога у момент творення, уникнувши безпосереднього зображення Творця.
Протягом своєї кар'єри Воттс написав багато робіт на тему потопу та очищення суспільства від негідних людей, вважаючи, що навколишній світ стане жертвою занепаду моральних цінностей. Незакінчена версія картини під спрощеною назвою «Сонце» була виставлена у 1886 році в церкві Святого Юди у Вайтчепелі, а протягом наступних п'яти років Воттс продовжив роботу над полотном. У 1891 році завершена версія картини під назвою «Після потопу» потрапила на виставку в Новій галереї в Лондоні, а в період з 1902 по 1906 рік експонувалася по всій країні. Незважаючи на схвальні відгуки сучасників про картину, Воттс не включив її в свій дар нації, оскільки не вважав цю роботу одним з найвизначніших своїх творів. У 1904 році, незадовго до смерті художника, картина була передана до галереї Воттса в Комптоні (боро Гілдфорд, графство [[Суррей]], Англія), де перебуває
== Контекст ==
| |||