Кокорінов Олександр Філіпович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучена Категорія:Архітектори Росії за історичними періодами з допомогою HotCat |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
|розмір =
|підпис = Худ. [[Левицький Дмитро Григорович]]. [[Портрет архітектора Олександра Кокорінова]]
|ім'я = Кокорінов Олександр Філіпович
|справжнє ім'я = Кокоринов Александр Филиппович
|громадянство = [[Російська імперія]]
|дата народження = 10.7.1726(29.6)
Рядок 21:
}}
''' Кокорінов Олександр Філіпович ''' (
== Життєпис. В Тобольську. ==▼
[[Файл:Tobolsk Russia-v1-p266.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Тобольськ, гравюра.]]
Народився в місті Тобольськ. Віддалене географічно місто в 18 столітті було пунктом покарання і заслання. Саме сюди пішки гнали шведських вояків, полонених в дні Полтавської баталії [[1709]] року. Віддаленість міста сприяла деякому послабленню режиму покараних. Полонених задіяли на будівництві кам'яних споруд міста, що страждало від частих пожеж. Шведи вели себе організовано і [[культура|культурно]]. Так, відомо, що письменні і освічені шведи в Тобольську створили товариство, що мало власний [[оркестр]]. Кількість тільки полонених гобоїстів, барабанщиків, флейтистів сягала 150 осіб. В Тобольську проводили асамблеї, як у Петербурзі, ставили шкільні драми (тогочасні театральні [[вистава|вистави]]). Фахівці
Згодом частина полонених узяла шлюб з жінками Тобольська, де пізніше століттями мешкали родини зі шведськими прізвищами.
Саме сюди потрапила у заслання і родина Бланків, наближена до супротивників могутнього [[Бірон]]а, фаворита-коханця [[імператриця|імператриці]] Анни Іванівни.
Родина Бланків втратила матір, що померла по дорозі у заслання в місто Тобольськ. Черговий палацовий переворот в Петербурзі знесе на царський престол дочку Петра І
== Московський період. Школа Ухтомського
Москва потроху оговталась після заборони царя Петра І на кам'яне будівництво (
У [[1747]] році по смерті архітектора [[Коробов Іван Кузьмич|Коробова]] учнів останнього передали до Ухтомського. У [[1749]]
▲Москва потроху оговталась після заборони царя Петра І на кам'яне будівництво ( будівельні матеріали возами переправляли на будівельні майдани нової столиці). По смерті царя будівництво відновили, але вже на нових засадах ( забудова на червоній лінії вулиць, регулярне розпланування, обов'язкове створення проекту). Нагляд за будівництвом на нових засадах доручено головному архітектору «Московської поліції», що керувала цивільним будівництвом в Москві. ( Військові мали власний департамент ). Архітектором «Московської поліції» і був [[Ухтомський Дмитро Васильович]].
▲У [[1747]] році по смерті архітектора [[Коробов Іван Кузьмич|Коробова]] учнів останнього передали до Ухтомського. У [[1749]] р. [[Сенат]] затвердив створення Архітектурної школи, якою керував Ухтомський. Учнями до Ухтомського і подалися молоді [[Бланк Карл Іванович|Карл Бланк]] та Олександр Кокорінов. Обідва пройдуть чудову школу. Наполегливість і здібності обох, збільшені самоосвітою, створять підстави для вдалої архітектурної кар'єри в майбутньому. Бланк Карл Іванович успішно склав іспити самому [[Вартоломей Растреллі|Вартоломею Растреллі]], надвірному архітектору імператриці Елизавети Петрівни. Так він відвоював звання гезеля ( помічника архітектора ). Його зарахували в помічники московському архітекторові Олексію Євлашову.
== Садиба Петровське-Розумовське ==
[[Файл:N.A.Naidenov (1891). Views of Moscow. 42. Petrovsko-Razumovskoe.png|міні|праворуч|200пкс|Церква Апостолів Петра і Павла кінця 17 століття, фото 1891
Маєток Кирили Григоровича Розумовського у 18 ст. був у семи вестах від тодішнього міста Москва. У спадок володар отримав садибку і кам'яну церкву Апостолів Петра і Павла кінця 17 століття. А талановитого Олександра Кокорінова вельможа-володар запросив в садибу
▲[[Файл:N.A.Naidenov (1891). Views of Moscow. 42. Petrovsko-Razumovskoe.png|міні|праворуч|200пкс|Церква Апостолів Петра і Павла кінця 17 століття, фото 1891 р.]]
▲Маєток Кирили Григоровича Розумовського у 18 ст. був у семи вестах від тодішнього міста Москва. У спадок володар отримав садибку і кам'яну церкву Апостолів Петра і Павла кінця 17 століття. А талановитого Олександра Кокорінова вельможа-володар запросив в садибу , перехопивши того у інших замовників. Кокорінов і створив новий [[ансамбль]] споруд садиби, перетворивши її на невелике містечко.
Він вдало поєднав висотний об'єм церкви 17 століття з [[палац]]ом в стилістиці раннього [[класицизм]]у, а парадний двір замкнув довгими [[циркумференція]]ми ламаною лінією. Центр двоповерхових циркумференцій підкреслювала розкішна [[триумфальна арка]], вища за дахи сусідніх корпусів. [[Силует]] садибних споруд надзвичайно збагатив і Кінний двір у вигляду невеличкої фортеці. Прямокутник Кінного двору мав чотири вежі з купольними дахами. Всі вони підсилювали гру різновисотних об'ємів, відомих ще з попередніх ансамблів бароко. В комплекс садиби також входили [[Оранжерея]], Оглядова вежа, споруда зимового [[манеж]]у, стайні тощо. Ансамбль справляв надзвичайне враження на відвідувачів, незважаючи на відмову від пишних оздоб, стриманий декор фасадів і різнохарактерність об'єктів.
Петровське-Разумовське перейшло у спадок до одного з п'яти синів Кирила Григоровича
<gallery>
Рядок 57 ⟶ 54:
== Петербурзький період ==
[[Файл:I.I.Shuvalov by E. Chemesov.jpg|міні|праворуч|120пкс|Гравер Чємєсов. Портрет Шувалова І.і.]]
Добру кар'єру архітектора зробить і Олександр Кокорінов, якого переведуть на працю у Петербург. Сприяв цьому [[Шувалов Іван Іванович]], довірена особа імператриці, освічений і патріотично налаштований вельможа. Він діяльно і активно підтримував російські таланти, не дуже цураючись незнатного їх походження. Серед підтриманих Шуваловим були —
▲* [[Чевакинський Савва Іванович]], архітектор.
Останньому і доручив він будівництво власного палацу в Петербурзі, обійшовши замовою і грошима надвірного архітектора [[Вартоломей Растреллі|Вартоломея Растреллі]]. Впливового і наближеного до Елизавети Петрівни вельможу полонили яскраві здібності росіянина Кокорінова, якого переведуть на працю з Москви у нову столицю.
== Палац для Демідова ==
Серед перших значних завдань Кокорінова в Петербурзі
Дослідник архітектури про палац Демідова в Петербурзі пише(російською)
▲Серед перших значних завдань Кокорінова в Петербурзі - будинок ( [[палац]] ) для Г. А. Демідова. Багаті заводчики швидко робилися дворянами, не пориваючи ні з промисловістю на користь війни ( імперія постійно воювала ), ні з примхами «барства дикого» і бажанням перетворити [[зима|зиму]] на спекотне [[літо]]. Утиски робітників і селян на землях Демідових були такими значними, що ті відсилали ходоків у Петербург за захистом. Розчарування у порожніх хлопотах по захисту від утисків Демідових було таким значним, що черговий ходатай повісився в приміщенні одного з департаментів. В [[імперія|імперії]] завжди відчувалися відсутність « ...внутренней хорошей администрации, правильного ограждения собственных и личных прав, строгого и скорого исполнения правосудия как в общественных сделках, так и в нарушении личной безопасности; капиталов, путей сообщения и нравственности жителей ».
▲Дослідник архітектури про палац Демідова в Петербурзі пише(російською) :« Следует отметить важную особенность дворца Демидова - чугунную наружную террасу и чугунные лестницы, дугообразными расходящимися маршами соединявшие дворец с садом. Это как бы символизировало источник богатста семьи известных промышленников... Использование чугуна в во дворце Демидова как конструктивного материала является однрим из первыхв России примеров проникновения чугуна в строительную практику ». ( Палац 18 століття був надзвичайно перебудований в 19 ст.і практично зник).
== Палац для Розумовського ==
[[Файл:Razumovskypalace.jpg|міні|праворуч|200пкс|Петербург, палац Кирила Розумовського на річці Мойка.]]
Чотири роки (
Палац зберігся і за часів [[СРСР]] перетворений на головний корпус Педагогічного інституту імені Герцена. Палац втратив розкішні інтер'єри, а сад
▲Чотири роки ( [[1762]] - [[1766]] ) віддав Кокорінов і будівництву палацу для Кирили Григоровича Розумовського, тодішнього президента Петербурзької Академії наук. Він розташований в аристократичному районі столиці по берегам річки Мойка. Від річки падац відокремлювали металева огорожа і широкий парадний двір - курдонер. Триповерховий палац височив над курдонером і двоповерховими флігелями. Розпланування земельної ділянки було симертичне і за єдиною віссю, як у звичних ще ансамблях доби бароко. Але [[фасад]]и величного палацу з розкішними інрер'єрами вже досить стримані. Центр споруди підкресював портик з шести колон корінфського ордеру, а вікна та аттик будівли несли лише ліплені гірлянди. Вельможний Розумовський зовсім не відмовився від розкоші ( зали палацу декорував у модному стилі фрацузький архітектор Валлєн Деламот, що працював для імператриці Катерини ІІ в [[Зимовий палац|Зимовому палаці]]). Розкішним залишався і [[сад бароко]] за палацом - з [[партер]]ами, вистріженими деревами і кущами та мармуровою скульптурою італійських майстрів.
▲Палац зберігся і за часів [[СРСР]] перетворений на головний корпус Педагогічного інституту імені Герцена. Палац втратив розкішні інтер'єри, а сад - барокове геометричне розпланування і став пейзажним. Після відновлення капіталізму радянський інститут реорганізовано на Російській державний педагогічний [[університет]] імені Герцена.
<gallery>
Файл:Sankt Petersburg Paedagogische-Universitaet-Gertsen c4 Verwaltung a.jpg|Курдонер палацу К. Розумовського. Двір сучасного університету.2010 рік
Рядок 89 ⟶ 80:
== Будівля Академії мистецтв ==
[[Файл:Academy of Arts 01.JPG|міні|праворуч|200пкс|Петербурзька Академія мистецтв]]
Історія з проектуванням будівлі Петербурзької Академіі мистецтв дещо заплутана через не всі збережені документи, їх розсіяність по Європі і відступи від попередніх проектів. Маємо точність лише в етапах будівництва.
Ідея створення Академії мистецтв довго блукала світлими головами російських і неросійських діячів в Петербурзі. Її планували заснувати ще за царя Петра І, але не встигли. Ідеєю створення Академії мистецтв довго опікувався німець на російській службі [[Якоб Штелін]]. Але заважало незнатне походження. І навіть наближеність до імператорського двору зрушити справу не дозволили. Обмежувались лише то класами при Академії наук, то Архітектурною школою у Москві.
Ідея почала реалізовуватися, коли до справи підключився впливовий фаворит Єлизавети Петрівни
Саме з кресленнями будівлі Петербурзької Академіі мистецтв зобразив архітектора Кокорінова і художник [[Левицький Дмитро Григорович]], підкресливши його важливу роль в створенні велетенської споруди. Хоча як і усяка велетенська споруда вона
== Вибрані твори ==
* участь в ремонті і зміцненні оборонних мурів і веж Кремля, Китай-города тощо.
* будівлі і циркумференції, садиба Петровське-Розумовське, Москва
* Будинок (палац) Г. А.
* Парковий павільйон для Оранієнбауму (проект)
* Будинок (палац) Л. Г.
* Споруда Петербурзької Академії мистецтв (
== Джерела ==
* ж «Архитектурное наследство», №
▲* ж «Архитектурное наследство», № 7, 1955 (Крашенинников А. Ф. статья «Новые данные по истории здания Академии художеств»)
* Коваленская Н. «История русского искусства 18 века», М, 1962
* Пилявский В. И. и др. «История русской архитектуры», Л, Стройиздат, 1984
* Крашенинников А.
== Посилання ==
Рядок 134 ⟶ 122:
* [[Барановський Петро Дмитрович]]
* [[Петербурзька Академія мистецтв]]
* [[Креслення архітектора]]
* [[Архітектурна модель]]
</div>
|