Відкрити головне меню

Зміни

м
правопис
До дидактичних творів відноситься і пізнє '''«Повчання»''' (бл. 700 до Р.Х.), яке було вірогідно адресовано ассирійському правителю Сінехарібу. У ньому поганому правителю ставляться за приклад рокові події з життя інших поганих (з точки зору автора) царів – Салманасара V та Мардук-апаліддіна. Текст твору імітує жанр провіщення (omina) і написаний за схемою: «Якщо цар зробить те і те, то станеться те і те».
 
Іншу групу дидактичної літератури складають тексти, на які вплинули гімни та покаянні псалми. Ці пам’ятки вже є не тільки діалогами, а часто і монологами. Такою є, наприклад, дуже відома '''«Поема про страждання справедливого»''' (Ludlul bēl nēmeqi), що датується каситським часом (15-12 ст. до Р.Х.). Як і у деяких молитвах, тут відчувається прагнення осмислити причину нещасть, бажання зрозуміти, чому люди страждають. На думку автора волю богів не пізнати, адже вони зовсім чужі для людини, капризніпримхливі і незрозумілі.
 
'''«Діалог між Шупеамелі та його батьком»''' (Šimâ milka) – це зразок літератури мудрості у вигляді суперечки на смертному одрі в аккадській глибинці<ref>Hurowitz, там само.</ref>.
5982

редагування