Літин (селище): відмінності між версіями

Достовірним фактом можна вважати походження назви “Літин” від корня “літ”, який складає основу географічної назви “Літва”, що значить “Заболочена країна”<ref>{{Cite web|url=http://www.my-litin.narod.ru/istor-litin.html|title=Історія Літина|website=www.my-litin.narod.ru|accessdate=2017-06-02}}</ref>. У 1972 році районна газета “Радянське життя” опублікувала серію статей про древній Літин. Через рік до редакції завітав житель с.Боркова, пенсіонер-колгоспник Степан Захарович Валігура. Він переповів таку легенду: ‘Де Літин стоїть, в ту давню пору бувбуло тільки перехрестокперехрестя доріг, по яких тяглися різні товари. А та місцевість і назви не мала, безлюдна була. Тільки на перехрестку корчма стояла, в якій Літа горілкою торгувала, а горілка в ту пору з меду варилася. А навпроти степка в Згару на острові стояв мужицький монастир. [У документах XIX ст. дійсно є інформація про чоловічий монастир над річкою Згаром, поблизу Майдану Почапинецького (тепер с.Зоринці) - авт.] 3 Києва часто по цих дорогах проїздив у монастир Нестор Літописець, він родом був киянин. Певно і в корчму заїздив, і Літа добре його пригощала. Він у своєму літопису і назвав цю місцевість Літином - на ім’я Літи. І поставив герб Літина — чотири берези, а посередині корчма<ref>{{Cite web|url=http://www.my-litin.narod.ru/istor-litin.html|title=Історія Літина|website=www.my-litin.narod.ru|accessdate=2017-06-02}}</ref>.