Донбаська операція (1919): відмінності між версіями

м
оформлення, категоризація
[перевірена версія][перевірена версія]
(правопис)
м (оформлення, категоризація)
'''Донбаська операція 1919 року''' — наступальна операція військ [[Червона армія|Червоної армії]] Південного фронту (13-та армія, Перша Кінна армія та 8-ма армія) 18—31 грудня 1919 року з метою розгрому Добровольчої армії й частини Донської армії генерала П.Краснова та визволення Донбасу. Війська РСЧА 16 грудня вийшли на рубіж Куп'янськ—Сватове—Білолуцька (нині смт [[Білолуцьк]] Новопсковського району Луганської області). Щоб не допустити переправи військ РСЧА через р. Сіверський Донець (прит. Дону), білогвардійське командування почало зосереджувати в районі можливої переправи сильне угруповання (4-й Донський генерала Павлова, 2-й Кубанський генерала [[Улагай Сергій Георгійович|С.Улагая]] і 3-й Кубанський генерала, [[Шкуро Андрій Григорович|А.Шкуро]] кінні корпуси та 3-тю Зведену кавалерійску дивізію генерала Чеснокова).
 
== Передумови ==
Головного удару цьому угрупованню мала завдати 1-ша Кінна армія (командарм [[Будьонний Семен Михайлович|С.Будьонний]]) в напрямі станції [[Попасна]] (нині місто Луганської обл.), [[Дебальцеве]] (нині місто), ст. [[Іловайська]] (нині м. [[Іловайськ]], усі нині Донецької обл.). Частина сил повинна була наступати на м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл. Допоміжних ударів мали завдати війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов'янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 грудня війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії.
 
Війська РСЧА 16 грудня 1919 року вийшли на рубіж Куп'янськ—Сватове—Білолуцька (нині смт [[Білолуцьк]] Новопсковського району Луганської області). Щоб не допустити переправи військ РСЧА через р. Сіверський Донець (притока Дону), білогвардійське командування почало зосереджувати в районі можливої переправи сильне угруповання (4-й Донський генерала Павлова, 2-й Кубанський генерала [[Улагай Сергій Георгійович|Сергія Улагая]] і 3-й Кубанський генерала, [[Шкуро Андрій Григорович|Андрія Шкуро]] кінні корпуси та 3-тю Зведену кавалерійску дивізію генерала Чеснокова).
Білогвардійське командування зосередило в районі м. [[Бахмут]]—[[Попасна]] нове угруповання з завданням відкинути 1-шу Кінну армію за [[Сіверський Донець]] і перейти до оборони. Однак 25 груд. 1-ша Кінна армія знову перейшла в наступ. 27 грудня війська РСЧА оволоділи Луганськом, 28 — Бахмутом, 29 — Дебальцевим, 30 — Горлівкою, де білогвардійці намагалися ще раз закріпитися. На 1 січня 1920 білогвардійці були вибиті зі станції Іловайська, Амвросіївка (нині місто Донец. обл.), Ровеньки (нині місто), Дякове (нині село Антрацитівського району, обидва Луганської області). Зазнавши великих втрат — 3 тис. осіб убитими, 5 тис. полоненими, білогвардіські війська поступово відступили в Крим і, частково, до [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]] (нині місто Ростовської обл., РФ).
 
== Хід операції ==
==Джерела та література==
 
Головного удару цьому угрупованню мала завдати 1-ша Кінна армія (командарм [[Будьонний Семен Михайлович|С.Семена Будьонний]]) в напрямі станції [[Попасна]] (нині місто Луганської обл.), [[Дебальцеве]] (нині місто), ст. [[ІловайськаІловайськ]]а (нині м. [[Іловайськ]], усі нині Донецької обл.області). Частина сил повинна була наступати на м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл.області, РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл.область Допоміжних ударів мали завдати війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов'янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 грудня війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії.
 
Білогвардійське командування зосередило в районі м. [[Бахмут]]—[[Попасна]] нове угруповання з завданням відкинути 1-шу Кінну армію за [[Сіверський Донець]] і перейти до оборони. Однак 25 грудня 1-ша Кінна армія знову перейшла в наступ. 27 грудня війська РСЧА оволоділи Луганськом, 28 — Бахмутом, 29 — Дебальцевим, 30 — Горлівкою, де білогвардійці намагалися ще раз закріпитися.
 
== Наслідки ==
 
Білогвардійське командування зосередило в районі м. [[Бахмут]]—[[Попасна]] нове угруповання з завданням відкинути 1-шу Кінну армію за [[Сіверський Донець]] і перейти до оборони. Однак 25 груд. 1-ша Кінна армія знову перейшла в наступ. 27 грудня війська РСЧА оволоділи Луганськом, 28 — Бахмутом, 29 — Дебальцевим, 30 — Горлівкою, де білогвардійці намагалися ще раз закріпитися. На 1 січня 1920 року білогвардійці були вибиті зі станції Іловайська, Амвросіївка (нині місто Донец. обл.), Ровеньки (нині місто), Дякове (нині село Антрацитівського району, обидва Луганської області). Зазнавши великих втрат — 3 тис. осіб убитими, 5 тис. полоненими, білогвардіські війська поступово відступили в Крим і, частково, до [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]] (нині місто Ростовської обл., РФ).
 
== Джерела та література ==
* ''О. Й. Щусь.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Donbaska_operaciya_1919 Донбаська операція] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл.
 
[[Категорія:Битви в Донецькій області]]
[[Категорія:Громадянська війна на Донбасі]]
[[Категорія:1919 в Україні]]
[[Категорія:Грудень 1919]]