Давальний відмінок: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→В українській мові: уточнення |
→В українській мові: уточнення |
||
Рядок 12:
У множині утворення форм давального відмінка дещо відрізнювалося від сучасного. Так, іменники з основою на ''*-ŏ'' мали в давальному множини закінчення ''*-omъ'' у твердому варіанті ({{lang-sla|городомъ, ворогомъ, другомъ, братомъ, мѣстомъ}}), і ''*-emъ'' у м'якому ({{lang-sla|отьце́мъ, мѫже́мъ, краѥ́мъ}}). Іменники з основами на ''*-n ,*-ĭ, *-r, *-s, *-n, *-nt'' мали у давальному множини закінчення ''*-ьmъ'' ({{lang-sla|каменьмъ, дьньмъ, гостьмъ, матерьмъ, словесьмъ, очесьмъ, именьмъ, ягнѧтьмъ}}). В іменників з основами на ''*-ŏ'' та ''*-n'' форми давального відмінка множини були дуже схожими на форми [[орудний відмінок|орудного]] однини ({{lang-sla|городомь, другомь, братомь, каменьмь, дьньмь}}), відрізнюючись від них лише прикінцевим [[редуковані голосні|редукованим]] ''ъ'' замість ''ь''.
У староукраїнській мові відбулося перебудування системи давнього відмінювання, яке, серед іншого, зачепило і [[парадигма (мовознавство)|парадигму]] давального відмінка. Стали переважати форми іменників на ''*-ŏ'', форми давального відмінка від основ на ''*-ŭ'' вживалися рідше ({{lang-uk|дому, сину, саду, царю}}, рідше ''братові, синові, цареві''). Іменники середнього роду на ''*-s'' стали відмінюватися за зразком іменників на ''*-
Окрім однини і множини, у праслов'янській і давньоруській давальний відмінок мали і форми [[двоїна|двоїни]]. У цій граматичній категорії форми давального відмінка у всіх іменників збігалися з формами [[орудний відмінок|орудного]] ({{lang-sla|очима, ушима, рукама, городома, братома, сынъма}}).
|