Повість временних літ: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Рядок 11:
Секретар [[Катерина II|Катерини II]] О. Храповицький стверджував, що він бачив оригінал твору.<ref>''[[Білінський Володимир Броніславович|Білінський В]].'' Країна Моксель, або Московія: Роман-дослідження.&nbsp;— 2-ге видання, виправлене.&nbsp;— К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2010.&nbsp;— С. 96.&nbsp;— ISBN 978-966-355-045-9.</ref><ref>''Храповицкий А. В.'' Памятные записки А.&nbsp;В.&nbsp;Храповицкого статс-секретаря Императрицы Екатерины Второй.&nbsp;— М. : В/о Союзтеатр СТД СССР, 1990.&nbsp;— Репринт іздания 1862 г.&nbsp;— С. 243. {{ref-ru}}</ref>
 
Відомі два основні списки «Повісті врем'яних літ»: Оригінал був упорядкований в 1113 році монахом Києво-Печерського монастиря [[Нестор-літописець|Нестором]], якого і вважають основним упорядником твору. У 1118 одним із членів Видубецького монастиря у 1118 році був створений список, що призначався для сина Володимира Мономаха Мстислава. Це зведення зберігалося в Іпатському монастирі, звідси й походить назва Іпатський. Саме цей список зберіг ім'я основного упорядника «Повісті врем'яних літ» Нестора: {{Text|Повість врем'яних літ з богом починаєм. Отче благослови. Повість врем'яних літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідси пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала. Тож почнемо повість оцю.}}
Несторів літопис за ''Іпатським списком'', на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження.