Вікіпедія

Гоніння християн: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
MobyBot (обговорення | внесок)
Боти
19 755 редагувань
м →‎Гоніння на християн в Римській імперії: replaced: на цей раз → цього разу за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 7:
 
Найбільш відомим прикладом гоніння християн є переслідування християн у [[Римська імперія|Римській імперії]]. Самі ранні заходи римського уряду проти християн можна,
ймовірно, датувати періодом правління імператора [[Клавдій|Клавдія]]. За повідомленням [[Светоній|Светонія]] цей імператор «[[іудеїюдеї]]в, постійно підбурюваних Хрестом (Iudaeos impulsore Chresto assidue) вигнав з Рима».<ref>Suet., Claud., 25, 4</ref> [[Светоній]] не диференціює християн та іудеївюдеїв. На перших порах [[християнство]] поширювалось серед іудеївюдеїв і лише згодом до церкви залучаються "язичники". Відокремлення християнства від іудаїзмуюдаїзму пов'язане з [[Юдейська війна|ІудейськоюЮдейською війною]] (друга половина 60-х років н. е.), коли було зруйновано Єрусалимський храм і відбулось розселення іудеоюдео-християн по усій Римській імперії.
 
Гоніння досягли піку в 64 році, коли [[Римський імператор|імператор]] [[Нерон]] вказав християн винними за пожежу у Римі. В 64 році більша частина Рима була знищена, або
частково пошкоджена вогнем внаслідок пожежі, яка спалахнула у липні того року у лавках
римських торговців. [[Діон Кассій]] ж передає ворожу для Нерона версію, за якою палії були послані самим [[принцепс]]ом для підпалу будинків у різних частинах міста. Ймовірно прагнучи відвернути підозру від себе, Нерон поклав провину за пожежу на християн.<ref>Tac., Ann., XV, 44</ref> Багатьох християн було схоплено, піддано жорстоким тортурам і страчено. Светоній жодним чином не пов'язує це із пожежею. [[Таціт]], розповідаючи про події періоду правління імператора Нерона, вказує на сприйняття християн як окремої, відмінної від іудеївюдеїв релігійної групи. Самі ж іудеїюдеї до християн ставилися вкрай вороже. Під час іудейськогоюдейського повстання [[Бар-Кохби повстання|Бар-Кохби]], за наказом ватажка повсталих, лише християн жорстоко катували, якщо вони не зрікалися Христа і відмовлялися виголошувати йому [[Хула|хулу]].<ref>Euseb., Hist. eccl., IV, 8, 4</ref>
 
Пізніше, при імператорі [[Доміціан|Доміциан]]і (81 - 96), християни піддавалися переслідуванням, цього разу, як у [[Рим]]і та [[Мала Азія|Малій Азії]], але ці гоніння сповільнилося після смерті Доміціана.
 
У наступні півтора століття, було, ймовірно, не централізовано організоване гоніння на християн, хоча християнство в якійсь мірі не були легалізовані, і мали місце спорадичні переслідування навколо Римської імперії, наприклад. У [[Єгипет|Єгипті]] і решті [[Північна Африка|Північної Африки]] в перші роки [[III століття|третього століття]], де багато християн було вбито в результаті закону імператора [[Септіміус Северус|Септіміуса Северуса]], який забороняє розповсюдження [[Християнство|християнства]] і [[іудаїзмюдаїзм]]у.
 
У 250 році імператор [[Децій Траян|Децій]] почав досі найбільш повні і організовані гоніння на християн. Ці гоніння були, однак, скасовано смерті Деція в наступному році, але відновлені [[Валеріан|Валеріаном]] в 257 році. Незважаючи на те, що вдалося викорінити християнство, у 260 імператор [[Галлієн]] вирішив встановити переслідування. Тим не менш, дуже велика кількість християнс за цей період знизилася.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гоніння_християн