Рівняння Максвелла: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 81:
Вплив струму на магніт, виявлений Ерстедом, призвело [[Майкл Фарадей | Майкла Фарадея]] до ідеї про те, що повинен існувати зворотний вплив магніту на струми. Після тривалих експериментів, в [[1831 рік у науці | 1831 році]], Фарадей відкрив, що магніт, який переміщається біля провідника, породжує в провіднику [[електричний струм]]. Це явище було названо [[Електромагнітна індукція | електромагнітною індукцією]]. Фарадей ввів поняття «поля сил» — деякого середовища, що знаходиться між [[Електричний заряд | зарядами]] і [[Електричний струм | струмами]]. Його міркування мали якісний характер, однак вони зробили величезний вплив на дослідження Максвелла.
 
Після відкриттів Фарадея стало ясно, що старі моделі електромагнетизму ([[Андре-Марі Ампер | Ампер]], [[ Симеон Сімеон-Дені Пуассон| Пуассон]] та інші) неповні. Незабаром з'явилася теорія [[Вільгельм Едуард Вебер | Вебера]], заснована на [[далекодія | далекодії]]. Проте відтоді вся фізика, крім [[Закон всесвітнього тяжіння | теорії тяжіння]], мала справу лише з близькодією (оптика, термодинаміка, механіка суцільних середовищ тощо). [[Карл Фрідріх Гаус | Гаус]], [[Георг Фрідріх Бернгард Ріман | Ріман]] і ряд інших вчених висловлювали припущення, що світло має електромагнітну природу, так що теорія електромагнітних явищ теж повинна бути близькодієвою. Цей принцип став суттєвою особливістю теорії Максвелла.
 
== Неінваріантність відносно [[перетворення Галілея|перетворень Галілея]] ==