Демократичний соціалізм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 15:
Основоположником сучасного соціалізму є саме [[Карл Маркс]], який аргументував, що демократичні права та свободи будуть по-справжньому доступні робочому класу тільки в тому випадку, якщо засоби виробництва будуть належати — народу. У зв'язку з цим Маркс вважав необхідним ліквідувати приватну власність.
 
До кінця [[XIX століття]] соціал-демократи увійшли в уряди багатьох європейських країн, що призвело до розколу серед марксистів, значна частина яких почала схилятися на користь еволюційного, а не революційного, переходу до соціалізму. В 1884&nbsp;р. у Лондоні було засновано «<nowiki/>[[Товариство Фабіана|Фабіанське суспільство]]<nowiki/>», яке закликало до поступової зміни політики [[Велика Британія|ВеликобританіїВеликої Британії]] у бік контролю над вільною торгівлею і [[Протекціонізм|протекціонізму]] для захисту від міжнародної конкуренції. Вони також вважали за необхідне [[Націоналізація|націоналізацію]] землі, вважаючи, що землевласники збирають з неї ренту незаслужено (ідея, багато в чому запозичена від американського економіста Генрі Джорджа). Серед відомих членів товариства були економісти Сідней і Беатриса Вебб, [[Джон Мейнард Кейнс]], філософ [[Бертран Расселл|Бертран Рассел]], письменник [[Бернард Шоу]] та інші.
[[Файл:Keynes_1933.jpg|міні|104x104пкс|Джон Мейнард Кейнс]]
Подружжя Вебб вважали, що профспілки, домагаючись підвищення заробітної плати, впливали на продуктивність, стимулюють підприємців до оновлення обладнання і організації виробництва, що змінює рівноважну ставку заробітної плати (т.&nbsp;зв. «теорія економіки з високим рівнем заробітної плати»). У своїй праці «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» ([[1936]]&nbsp;р.) Кейнс дав економічне обґрунтування державним програмам для вирішення проблеми безробіття. Для цього Кейнс пропонував збільшити державні витрати і створити дефіцит бюджету. Кейнс також стверджував, що передача ключових галузей промисловості у власність держави та державне планування їх інвестицій сприяло б поступовому зменшенню класових протиріч.
Рядок 24:
 
=== Післявоєнний демосоціалізм ===
Протягом повоєнної половини [[XX століття]] в деяких країнах [[Західна Європа|Західної Європи]] часто приходили до влади ліві (в тому числі і демосоціалисти). Наприклад, у ВеликобританіїВеликій Британії лейбористи на чолі з [[Клемент Еттлі|Клементом Еттлі]] перемогли на виборах 1945 року (обігнавши своїх суперників [[Консервативна партія (Велика Британія)|консерваторів]] на чолі з [[Вінстон Черчилль|ЧерчіллемЧерчиллем]])<ref>{{Cite web|url=http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/july/26/newsid_3572000/3572175.stm|title=1945: Churchill loses general election|publisher=[[Би-би-си]]|pages=.stm|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CIWUNuot|archivedate=2012-11-19|accessdate=2012-11-17}}</ref>, які націоналізували [[телекомунікації]], [[Банк Англії]], британські залізниці, [[Вугільна промисловість|вугледобувну]], [[Сталеплавильне виробництво|сталеливарну промисловість]] і [[Електроенергетика|електроенергетику]] і на практиці реалізували соціальну держава. При тому частка [[Суспільна власність|суспільної власності]] в британській економіці перевищила 20 відсотків<ref>{{Книга|автор=Эндрю Торп|Автор=Эндрю Торп|isbn=0-333-92908-X|ISBN=0-333-92908-X}}</ref>. Свій успіх на виборах лейбористи повторили в 1964, 1966 і два рази в [[1974|1974 році]]. У [[1951|1951 році]] був відновлений [[Соціалістичний інтернаціонал]], який об'єднав соціал-демократичні і демосоціалістичні партії. У [[1981|1981 році]] [[Соціалістична партія (Франція)|французькі соціалісти]] перемогли як на президентських, так і на парламентських виборах. Прийшовши до влади демосоціалістичний уряд націоналізував найбільші підприємства і великі банки<ref>{{Cite web|url=http://legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000000503960|title=Loi n° 82-155 du 11 février 1982 de nationalisation|publisher=Légifrance|accessdate=2012-11-17}}</ref>, а також підвищив [[Мінімальна заробітна плата|мінімальний розмір оплати праці]] і скасував [[Смертна кара|смертну кару]].
 
По разным причинам, большинство состоящих в Социнтерне европейских демосоциалистических партий приняли рыночную экономику и отказались от марксизма на протяжении второй половины XX века, таким образом, прогрессировав в сторону социал-демократии и [[Соціал-лібералізм|социал-либерализма]] ([[Соціал-демократична партія Німеччини|Социал-демократическая партия Германии]] в [[1959|1959 году]], [[Іспанська соціалістична робітнича партія|Испанская социалистическая рабочая партия]] в [[1979]]<ref>{{Cite web|url=http://www.larousse.fr/encyclopedie/divers/socialiste_ouvrier_espagnol/144650|title=parti socialiste ouvrier espagnol|publisher=Larousse|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CIWkYFvw|archivedate=2012-11-19|accessdate=2012-11-18}}</ref>, британская Лейбористская партия в начале [[1990-ті|1990-х]]<ref name="Labor pro-buissnes">{{Cite web|url=http://www.guardian.co.uk/politics/2011/apr/07/labour-pro-business-ed-miliband|title=Labour will continue to be pro-business, says Ed Miliband|last=Хелен Малхолланд|date=7 апреля 2009|publisher=[[The Guardian]]|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CIWTHwtW|archivedate=2012-11-19|accessdate=2012-11-17}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.guardian.co.uk/politics/2003/aug/06/society.labour|title=New Labour has picked up where Thatcherism left off|last=[[Холл, Стюарт|Стюарт Холл]]|date=6 августа 2003|publisher=The Guardian|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CIWmcjcA|archivedate=2012-11-19|accessdate=2012-11-18}}</ref>, французская Соцпартия во главе с открытым социал-демократом<ref>{{Cite web|url=http://www.liberation.fr/tribune/0101298205-la-nouvelle-alliance-socialiste-doit-parvenir-a-reconcilier-la-defense-des-laisses-pour-compte-et-celle-des-classes-moyennes-ma-social-democratie|title=La nouvelle alliance socialiste doit parvenir à réconcilier la défense des «laissés-pour-compte» et celle des classes moyennes. Ma social-démocratie|last=[[Жоспен, Лионель|Лионель Жоспен]]|date=19 ноября 1999|publisher=Libération|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CIWouMzA|archivedate=2012-11-19|accessdate=2012-11-18}}</ref> [[Ліонель Жоспен|Лионелем Жоспеном]] в конце 1990-х).