Суфізм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 110:
Парадоксальність, складність вираження й діалектичність мислення найбільших суфійських теоретиків нерідко викликало протест із боку сунітських богословів (напр. Ібн Таймія), однак в умовах ідейного домінування суфізму їхні протести нерідко зустрічали рішучу відсіч. Філософський суфізм досяг розквіту в XIII—XIV ст. і пізніше втратив свою творчу потенцію. Вироблені ним концепції «досконалої людини» ([[аль-інсан аль-каміл]]), «єдності буття» ([[вахдат аль-вуджуд]]), «самопрояву Абсолюту» ([[таджалі]]) і «еманації» ([[файд]], [[судур]]) стали об'єктами полеміки між суфіями й ортодоксальними сунітами<ref name="ИЕС1991-230" />.
 
Концепції суфізму одержали відображення в численних поетичних творах. Суфійська символіка, образи й мотиви пронизують як релігійну, так і світську персомовну поезію. Серед відомих середньовічних авторів можна відзначити [[Джалаладдін Румі|Джалалуддіна Румі]], [[Санаї]], [[Сааді]], [[Іракі]], [[Амір Хосров Дехлеві|Амір Хосрова Дехлеві]], Хафіза[[Гафіз]]а, [[Джамі]], Ансарі, [[НізамиНізамі Гянджеві|Нізамі]] й ін. Поезія арабів, тюрок й інших мусульманських народів у меншому ступені була піддана цьому впливу<ref name="ИЕС1991-230" />.
 
== Багатоликість ==