Відкрити головне меню

Зміни

оформлення
'''Неіржа́вна'''<ref>[http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/new_books/Documents/terminologichnyj-visnyk-2013-1.pdf Термінологічний словник]. Випуск 2(1). Інститут української мови. [[НАНУ]]. 2013</ref> (також '''нержавіюча'''<ref>{{СУМ-11|нержавіючий}}</ref>, '''нержавка́'''<ref>{{ВТССУМ|нержавкий}}</ref>, '''нержавійна'''<ref name="Р2У">[http://r2u.org.ua/s?w=нержавеющая&scope=all&dicts=all&highlight=on Російсько-українські словники]</ref> або '''неіржавійна'''<ref name="Р2У">[http://r2u.org.ua/s?w=нержавеющая&scope=all&dicts=all&highlight=on Російсько-українські словники]</ref>) '''сталь''' (також ''нержавійка''<ref>{{ВТССУМ|нержавійка}}</ref>, ''інокс''<ref>від {{lang-en|Inox}}, {{lang-fr|acier inoxydable}}</ref>)&nbsp;— стійка до [[корозія|корозії]] у атмосфері та агресивних середовищах [[сталь]] з вмістом [[хром]]у не менше 11,5% та малим вмістом [[вуглець|вуглецю]] (0,03…0,20%). Стійкість досягається [[Легування (металургія)|легуванням]]. Основний [[Легуючі елементи|легуючий елемент]] нержавноїнеіржавної сталі&nbsp;— [[хром]] (11,5…20%). Вищий вміст хрому в сталі дає більший опір корозії, сплави з понад 12% хрому не іржавіють у звичайних умовах та в слабкоагресивних середовищах, понад 17%&nbsp;— [[Корозійна стійкість|корозієстійкі]] у агресивних окиснювальних середовищах, зокрема в [[азотна кислота|азотній кислоті]] концентрації до 50%.
[[Зображення:Walt Disney Concert Hall, LA, CA, jjron 22.03.2012.jpg|thumb|250px300px|right|Облицювання з неіржавної сталі, яке використане при спорудженні [[Концертний зал імені Волта Діснея|концертного залу імені Волта Діснея]] ([[Лос-Анджелес]], [[США]])]]
== Історія ==
Корозійна стійкість сплаву хрому з залізом[[залізо]]м відкрита у 1821 році французьким металургом [[П'єр Бертьє|П'єром Бертьє]] ([[:en:Pierre Berthier|Pierre Berthier]]), проте за наявних тоді технологій сплав був непрактичний через високу [[ламкість]]. У 1890-их німецький хімік [[Ганс Гольдшміт]] ([[:en:Hans Goldschmidt|Hans Goldschmidt]]) винайшов алюмінотермітний спосіб одержання сплаву.
 
Американський дослідник [[Елвуд Гейнс]] ([[:en:Elwood Haynes|Elwood Haynes]]) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав [[стеліт]], і публікує у 1910 році статтю на [[IUPAC|Міжнародному конгресі прикладної хімії]]<ref name = m160>{{Harvnb|Madden|2003|p=160}}.</ref>.
== Класифікація неіржавних сталей за структурою ==
За структурою неіржавні сталі бувають: аустенітними, феритними, дуплексними (феритно-аустенітними) та мартенситними.
* ''Аустенітні нержавнінеіржавні сталі'' разом із хромом (на рівні 15…20%) містять [[нікель]] (5…15%), який збільшує деформівність та опір корозії. Вони є [[немагнітна сталь|немагнітними]]. Добре піддаються тепловій обробці і зварюванню. З підвищенням вмісту хрому (20%…25%) та нікелю (10%…20%) аустенітні неіржавні сталі мають кращу стійкість до окиснення за високих температур, вони тоді ще називаються жароміцними сталями.
* ''Феритні неіржавні сталі'' за властивостями схожі до вуглецевих сталей але є корозійєстійкими, легко піддаються обробці; хрому містять, зазвичай на рівні 13%…17%; є магнітними.
* ''Дуплексні неіржавні сталі'' мають змішану феритно-аустенітну структуру. Вміст хрому на рівні 18%…28% та нікелю в межах 4,5%…8%. Додаткові легувальні елементи&nbsp;— [[молібден]], [[мідь]], [[титан]], [[ніобій]]. Хімічний склад цих сталей такий, що співвідношення аустеніту і фериту після оптимальної термічної обробки становить приблизно 1:1. Даний клас сталей має ряд переваг в порівнянні з аустенітною сталлю: вища (у 1,5…2 рази) [[міцність]] при задовільній пластичності і стійкості до дії ударних навантажень.
* ''Мартенситні неіржавні сталі'' містять зазвичай близько 12…14% хрому та мають порівняно збільшений вміст вуглецю (0,2…0,4%), є магнітними. Вони зміцнюються загартуванням і відпуском. Такі сталі проявляють високий опір процесам старіння.