M4 Sherman: відмінності між версіями

Корпус більшості модифікацій танка M4 мав зварену конструкцію з листів катаної броньованої [[сталь|сталі]]. НЛД, яка одночасно являлась кришкою трансмісійного відсіку, лита, збірна з трьох частин з кріпленням на болтах (згодом замінена на єдину деталь). У процесі виробництва існувало безліч варіантів корпусу танка, які незначно відрізнялися формою і досить сильно відрізнялись за технологією виготовлення. Спочатку передбачалося, що танк буде мати литий корпус, але через труднощі з масовим виробництвом виливків такого розміру, литий корпус отримав тільки M1A1M4A1, що проводився одночасно із зварним M4. Нижня частина корпусу була такою ж, як і у танка [[M3 Lee|M3]], за винятком того, що для виготовлення використовувалася зварювання, а не клепання, в тому числі і у танків з литим корпусом. На перших варіантах танка верхня лобова деталь корпусу мала нахил 47 градусів і товщину 51 мм. ВЛД була ослаблена привареними в неї виступами з люками оглядових приладів. На пізніших модифікаціях люки були перенесені на дах корпусу, ВЛД стала цілісною, але через перенесення люків її довелося зробити більш вертикальною, 56 градусів. Борти корпусу складаються з вертикально встановлених броньових листів товщиною 38 мм, таке ж бронювання має задня частина. На прототипі в борті танка був досить великий люк для екіпажу, але на серійних машинах від нього відмовилися. У днищі корпусу за місцем стрільця-радиста розташований люк, призначений для відносно безпечного покидання танка екіпажем на полі бою під вогнем противника. У деяких випадках цей люк використовувався для евакуації з поля бою поранених піхотинців або членів екіпажів інших танків, оскільки внутрішній простір «Шермана» було досить великим, щоб тимчасово розмістити в ньому ще кілька людей.

Башта танка лита, циліндричної форми з невеликою кормовою нішею, встановлена ​​на погоні діаметром 1750 мм з кульковим підшипником, товщина броні лобу башти становила 76 мм, борти і корми башти 51 мм. Лоб башти нахилений під кутом 60 °, маска гармати мала бронювання 89 мм. Дах башти мав товщину 25 мм, дах корпусу від 25 мм у передній до 13 мм в задній частині танка. У даху башти встановлювали командирський люк, який також був вхідним для навідника і заряджаючого. У баштах пізнього виробництва (починаючи з [[серпень|серпня]] [[1944]] року) є окремий люк для заряджаючого. Кришка командирського люка двостулкова, на люку встановлена ​​[[турель]] [[зенітний кулемет|зенітного кулемета]]. Механізм повороту башти електрогідравлічний або [[електричний механізм|електричний]], з можливістю ручного повороту в разі відмови механізмів, час обертаннярозвороту башти на 360 градусів становив 15 сек. У лівому борту башти є порт для стрільби з пістолета, закритий бронезаслонкоюбронезаслінкою. У лютому [[1943]] року від пістолетного порту відмовилися, але за вимогами військових ввели його назад на початку 1944 року.

Боєзапас гармати розміщується в горизонтальних боеукладкахбоєукладках, розташованих на бортах корпусу в надгусеничних полицях (одна боеукладкабоєукладка в лівому спонсоні, дві в правому), в горизонтальній боеукладцібоєукладці на полиці кошика башти, а також у вертикальній боеукладцібоєукладці в задній частині корзинікорзини. ЗовніЗзовні на борті корпусу в місцях розміщення боеукладкибоєукладки наварені додаткові броньові плити товщиною 25 мм (за винятком танків самих ранніх серій). Бойове застосування «Шерманів» показало, що при попаданні [[Бронебійний снаряд|бронебійних снарядів]] в борти корпусу танк схильний до займання порохових зарядів боєприпасів.

З середини 1944 року танк отримав нову конструкцію боеукладокбоєукладок, які були перенесені на підлогу бойового відділення, в проміжки між гніздами снарядів заливалася вода, змішана з антифризом та інгібітором корозії. Такі танки отримали в позначенні індекс «(W)»(наприклад М4А1(76)-М4А1(76)W), і зовні відрізнялися від ранніх варіантів відсутністю додаткових бортових бронеплит. «Мокра» боеукладкабоєукладка мала значно меншу схильність до займання при ураженні бортів танка снарядами, а також при пожежі. Більшість випущених танків мали внутрішню підкладку з піногуми, встановлений з метою захисту екіпажу від вторинних осколків при ураженні танка снарядами.

[[уламковийОсколковий снаряд|уламковийосколковий]] — 876 м / сек

Спочатку компонування танка і розміри моторного відсіку були розраховані для зіркоподібнозіркоподібного R975, що давало достатньо простору для установки інших типів двигунів. Тим не менше, 30-циліндровий силовий агрегат A57 мав габарити, що не дозволяють встановити його в стандартний моторний відсік, і у варіанті M4A4 танк отримав більш довгий корпус, який також був використаний у M4A6.

Під час самої висадки [[Hobart's Funnies|«іграшки Хобарта»]] повинні були розчистити дорогу від мін та інших загороджень [[Атлантичний вал|Атлантичного Валу]], а вийшли на берег [[Sherman DD]] повинні були підтримати своїм вогнем прориваються берегові укріплення піхоту. В цілому так і сталося, за тим винятком, що американці в основному знехтували спеціалізованої штурмової технікою, покладаючись в основному на свою піхоту і підтримку [[корабельна артилерія|корабельної артилерії]] флоту. Ситуація ускладнилася тим, що на [[Плацдарм «Омаха»|ділянці висадки «Омаха»]] амфібійні танки амфібії були спущені на воду значно далі від берега, ніж передбачалося за планом, і в результаті затонули до того, як змогли вийти на берег. На інших ділянках амфібійніамфібії, штурмові та саперні танки спрацювали відмінно, і висадка пройшла без особливих втрат.

* Мінний трал ''Т12'' — носій мінометів з надкалиберниминадкаліберними мінами. 23 міномета типу «Спігот Мортара» встановили в бойовому відділенні танка М4 зі знятою баштою. Міномети мали різні кути наведення з тим, щоб залпом покрити площу перед танком і викликати підрив хв. Т12, випробуваний на Абердинському полігоні, показав себе ефективним засобом, але роботи над ним припинили, оскільки розмістити на танку пускові установки ракет замість мінометів було простіше.