Карл XII: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Після Полтави: https://www.academia.edu/33259140/%D0%98%D1%81%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%B8_%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D1%8
Рядок 104:
 
=== Після Полтави ===
Карл дістався-таки османської території, де знайшов теплий прийом. Він розташував свій табір під містом [[Бендери]] на Дністрі https://www.academia.edu/33259140/%D0%98%D1%81%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%B8_%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%8F_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0_%D0%A5%D0%86%D0%86_%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B5_%D0%B2_1810-%D1%85_-_1850-%D1%85_%D0%B3%D0%B3._Investigations_and_descriptions_of_the_place_of_Charles_XII_s_camp_at_Varni%C8%9Ba_in_1810s_-_1850s_2017. Без армії, щоб вести далі війну, шведський король замість шаблі взяв до рук перо. Вперше у житті він був примушений вдатися до дипломатії. І не без успіху: він добився відставки кількох промосковськи настроєних великих візирів; за його підбуренням Порта 1711-го [[Російсько-турецька війна (1710—1713)|оголосила Московському царству війну]], під час якої Петро I з армією в період [[Прутський похід|Прутського походу]] уникнув полону тільки завдяки великому викупу. Також результатом дипломатичних зусиль Карла був спільній [[Похід Пилипа Орлика на Правобережну Україну (1711)|похід гетьмана Пилипа Орлика]], поляків та кримських татар на Правобережну Україну з метою відновлення гетьманської влади, який, на жаль, закінчився поразкою гетьмана.
 
Карл був невдоволений тим, що Петро повернувся з Прутського походу цілим, і королівські підбурення призвели ще до двох оголошень війни, але з обох нічого не вийшло. Згодом Карл почав дратувати султана Ахмеда III, і той наказав взяти шведа під варту. 12 лютого 1713-го османи атакували його табір і посадили Карла під «домашній арешт». Після підписання Московським царством і Османською імперією Адріанопольського миру Карлові нічого не лишилося, як поїхати. У вересні 1714 року він з 1500 вершниками залишив свій табір і вирушив до Померанії. На австрійському кордоні він залишив свій супровід з наказом приєднатися до нього в Штральзунді, а сам з одним ад'ютантом вирушив до Померанії інкогніто. 22 листопада опівночі він прибув до воріт Штральзунда.