|
Fui
{| class=wikitable align=right
! Конституція !! Рік !! Зображення
|-
| {{не перекладено|Конституція Солона||en|Solonian Constitution}} || ''поч.'' [[VI століття до н. е.|VI ст. до н. е.]] || [[Файл:Nuremberg chronicles f 59r 1.png|100px]]
|-
| [[Конституція сімнадцяти статей]] (Японія) || ''бл.'' [[604]]
|-
| [[Конституція Сан-Марино]] || [[1600]] || [[Файл:San Marino constitution 1600.jpg|100px]]
|-
| [[Конституція Пилипа Орлика]] || [[1710]] || [[Файл:Pylyp-orlyk-constitution-1710.jpg|100px]]
|-
| [[Конституція США]] || [[1787]] || [[Файл:Constitution of the United States, page 1.jpg|100px]]
|-
| [[Конституція 3 травня]] (Польща) || [[1791]] || [[Файл:Manuscript of the Constitution of the 3rd May 1791.PNG|100px]]
|-
| [[Конституція Канади]] || [[1867]] || [[Файл:British North America Act, 1867.jpg|100px]]
|}
{{Otheruses|Конституція (значення)}}
'''Конститу́ція''' ({{lang-la|constitutio}} — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ ([[закон]]), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових [[Органи публічної влади|органів влади]], виборчу систему, права й обов'язки [[держава|держави]], [[суспільство|суспільства]] та [[громадянин|громадян]]. Інші закони держави, як правило, спираються на конституцію.
[[Оксфордський словник англійської мови]] визначає термін «конституція» як «сукупність основоположних принципів або створених прецедентів, відповідно до яких здійснюється управління [[Держава|державою]] чи іншою організацією».<ref>''[[Оксфордський словник англійської мови]]'', 2-е вид., [[:en:Erin McKean]] (видавець), 2051 с., травень 2005, Oxford University Press, ISBN 0-19-517077-6. {{ref-en}}</ref> Ці правила разом встановлюють, тобто конституюють те, ким є особа. Якщо ці принципи закріплені в одному або в кількох юридичних документах, то ці принципи становлять писану конституцію; якщо ж вони закріплені в одному всеосяжному документі, йдеться про втілення ''кодифікованої'' конституції. Деякі конституції (наприклад, [[Конституція Великої Британії]]) є некодифікованими, але писаними: їх норми містяться у численних фундаментальних актах законодавчої влади, судових справах або договорах (конституційних угодах).
Конституції стосуються різноманітних рівнів, від суверенних держав до [[Корпорація|корпорацій]] і [[Господарське товариство|товариств]]. [[Міжнародний договір]], що утворює [[міжнародні організації]], також є їхньою конституцією в тому, що визначає, як цю організацію утворено. Для країни, чи то [[Суверенна держава|суверенної]], чи то суб'єкта федерації, конституція визначає принципи, на яких ґрунтується держава та порядок, за яким і хто має право ухвалювати закони. Деякі конституції, особливо кодифіковані, також виступають як обмежувачі щодо державної влади шляхом встановлення меж, які керівники держави не можуть перетнути, тобто основоположних прав. Прикладом можна назвати [[Конституція України|Конституцію України]].
Найдовшою серед усіх писаних конституцій суверенних держав світу є [[Конституція Індії]],<ref name="longest">{{cite book | last = Pylee | first = M.V. | authorlink = | title = Конституція Індії | publisher = S. Chand & Co. |pages=3 | year = 1997 | isbn = 81-219-0403-X }} {{ref-en}}</ref> що містить 444 статті у 22-х розділах,<ref>{{Cite book | last = Sarkar| first = Siuli| title = Публічна адміністрація в Індії| publisher = PHI Learning Pvt. Ltd.| page = 363| url = https://books.google.com/books?id=smahlYxg-8YC&pg=PA363| isbn = 978-81-203-3979-8}} {{ref-en}}</ref><ref>{{Cite book | last = Kashyap| first = Subhash| title = Наша Конституція - Вступ до індійської Конституції та конституційного права| publisher = National Book Trust, Індія| page = 3|isbn = 978-81-237-0734-1}} {{ref-en}}</ref> 12 доповнень і 118<ref>[[Конституція Індії]] {{ref-en}}</ref> поправок, зі 146 385-ма словами в її [[Англійська мова|англомовній]] версії,<ref name="lawmin_info">{{cite web |url=http://indiacode.nic.in/coiweb/welcome.html |title=Конституція Індії |accessdate=2008-12-17 |work= |publisher=Міністерство права та юстиції Індії |date=Липень, 2008}} {{ref-en}}</ref> у той час як найкоротшими писаними конституціями є [[Конституція США]] (7 статей та 27 поправок)<ref name="shortest">{{cite web |url=http://www.ushistory.org/tour/tour_ncc.htm |title=Національний конституційний центр |accessdate=2010-04-22 |publisher=Independence Hall Association}}</ref> та [[Конституція Монако]], що налічує 10 розділів із 97-и статей та загалом 3 814 слів.<ref>{{Cite web|url=https://www.constituteproject.org/constitution/Monaco_2002|title=Constitute|website=www.constituteproject.org|accessdate=2016-06-05}} {{ref-en}}</ref><ref name=":0">{{Cite web|url=http://comparativeconstitutionsproject.org/ccp-rankings/|title=Рейтинги конституцій - порівняльний конституційний проект|website=Comparative Constitutions Project|language=en-US|accessdate=2016-06-05}} {{ref-en}}</ref>
== Етимологія ==
Термін ''конституція'' у різні часи використовувався неоднозначно. Він походить від [[Латинська мова|латинського]] слова ''constitutio'', що вживалося для постанов і розпоряджень, зокрема законодавчих актів імператорів часів [[Стародавній Рим|Стародавнього Риму]] ({{lang-la|''constitutiones principis'': edicta, mandata, decreta, rescripta}}).<ref>[https://books.google.com/books?id=2MqfUsMiDbYC&pg=PA243&dq=%22constitutiones+principis%22 Історично-інституційний контекст римського права, Джордж Мусуракіс (George Mousourakis), 2003, с. 243] {{ref-en}}</ref>. До української мови цей термін прийшов через [[Англійська мова|англійську]] та [[Французька мова|французьку]] мови. З історії стародавнього світу залишилося багато прикладів уживання терміна «конституція» (давньогрецький аналог — «політія») для позначення нормативно-правових актів важливого державного значення, зокрема, наприклад, акти, що їх видавав візантійський імператор [[Юстиніан I|Юстиніан]] (VI ст.) з метою проведення кодифікації римського права, а також відома «[[Афінська політія]]». Пізніше термін широко використовувався у [[Канонічне право|канонічному праві]] для позначення важливих визначень, зокрема указів, що видавалися [[Папа Римський|Папою Римським]] й наразі називаються ''[[апостольська конституція|апостольською конституцією]]''.
У [[Середньовіччя|середньовічній]] Європі конституціями називали акти, у яких закріплювалися привілеї та вольності [[феодал]]ів (наприклад, [[Велика хартія вольностей]] [[1215]] року в [[Англія|Англії]]; акти [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріха II]] — «[[Конституція про права князів духовних]]» [[1220]] року, «[[Конституція про права князів світських]]» [[1232]] року; [[Великий березневий ордонанс]] [[1358]] року у [[Франція|Франції]] тощо).
У сучасному значенні нормативно-правовий термін «конституція» вперше вжив [[Шарль Луї де Монтеск'є|Шарль-Луї де Секонд Монтеск'є]] ([[1689]]–[[1755]]), який, серед іншого, використовував його для характеристики державного ладу тогочасної [[Велика Британія|Великої Британії]].
== Загальні риси ==
Як правило, кожна сучасна писана конституція надає конкретні повноваження організаціям і публічним інститутам, встановленим на первинній засаді дотримання обмежень такої конституції. За словами Скотта Гордона, політична організація є конституційною до тієї міри, до якої вона «містить [[Соціальна інституція|інституційні]] механізми контролю за владою для захисту інтересів і [[Свобода|свобод]] громадян, у тому числі ті, які можуть бути в [[Меншина (соціологія)|меншини]]».<ref name="Gordon1999">{{cite book |last=Gordon |first=Scott |title=Controlling the State: Constitutionalism from Ancient Athens to Today (Контроль держави: конституціоналізм від Давніх Афін до сьогодення) |publisher=Harvard University Press |year=1999 |page=4 |isbn=0-674-16987-5}} {{ref-en}}</ref>
Латинський термін ''{{не перекладено|ultra vires}}'' (перевищення влади) описує діяльність посадових осіб усередині організації чи держави, що виходить за межі конституційних або законних повноважень даних осіб. Наприклад, об'єднання [[Студентське самоврядування|студентського самоврядування]] може бути забороненим за участь у діяльності, що не стосується студентів; якщо діяльність цього об'єднання не є студентською, то така діяльність вважається ''ultra vires'' статуту об'єднання, і ніхто не буде зобов'язаний за статутом дотримуватися цієї діяльності. Прикладом із конституційного права [[Суверенна держава|суверенної держави]] може бути право провінційного уряду у [[Федеративна держава|федеративній державі]] ухвалювати закони у відповідній провінції лише відповідно до повноважень, перелічених для провінційного уряду у конституції, таких як ратифікація договору. ''Ultra vires'' надає законні підстави для примусового припинення таких дій, які можуть набрати чинності за допомогою рішення [[Судова влада|судової влади]] у порядку [[Конституційний контроль|конституційного контролю]]. Порушення прав посадовою особою буде ''ultra vires'' через те, що (конституційним) правом обмежені повноваження відповідного органу, і тому офіційна особа могла б здійснити повноваження, якими вона не наділена.
У більшості, але не в усіх сучасних державах, конституція має верховенство над звичайним [[закон]]ом; у таких державах, у яких офіційний акт є неконституційним, тобто не має влади, наданої уряду за конституцією, такий акт є ''null and void'' (недійсним), й анулюється ''[[ab initio]]'', тобто від самого початку, а не від дня визнання неконституційним. Він ніколи не був «правом», навіть попри те, що будучи законом або законним положенням, він міг бути ухваленим відповідно до законотворчих процедур. Іноді проблемою є те, що не закон є неконституційним, а його застосування «на особливий випадок», і суд може ухвалити рішення, що, хоч є способи, що могли б визнати його конституційним, цей окремий приклад не був дозволений або легітимізований. У такому разі тільки застосування може бути визнане неконституційним. Історично склалося, що засіб судового захисту за такі порушення є клопотаннями для [[Судовий наказ|судових наказів]] звичаєвого права, таких як ''{{не перекладено|quo warranto}}''.
== Інші юридичні властивості конституції ==
'''Конституції<ref>Слід зауважити, що у даному розділі (як і в більшості характеристик властивостей конституції та її особливостей у підручниках, наукових джерелах тощо) йдеться про писану конституцію світських держав, оскільки неписана конституція, яка існує у кількох державах світу, більшості цих особливостей не має</ref> притаманна ціла низка юридичних властивостей, що характеризують її місце в [[Система права|системі права]] і роль у [[суспільство|суспільстві]]:'''
{| class=wikitable
! Властивість !! Характеристика
|-
| '''''Центральне місце в [[Правова система|правовій системі]] країни''''' || Конституція є базою, [[фундамент]]ом усього [[Законодавство|законодавства]]. Це означає, що усі нормативні акти повинні розроблятися на основі конституції. Якщо який-небудь документ суперечить конституції, то він, безумовно, підлягає скасуванню. Конституція закріплює основи [[Суспільно-економічна формація|суспільного]] і [[Державний устрій|державного устрою]] країни, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також [[Органи місцевого самоврядування|органів місцевого самоврядування]], встановлює конституційні гарантії здійснення [[Права людини|прав]] та [[Громадянські свободи|свобод]] людини і [[громадянин]]а, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм [[Демократія|народовладдя]]. Саме цим закріплюється її центральне місце в системі.
|-
| '''''Установчий характер''''' || Установчий характер мають не тільки окремі її норми, а й уся конституція, бо вона є основою розбудови і діяльності держави і суспільства, всього законодавства, політичних і корпоративних установ країни, тобто в Конституції закріплюються найважливіші права, свободи та обов'язки громадян, система, принципи діяльності органів публічної влади.
|-
| '''''Найвища [[юридична сила]]''''' || Її норми завжди мають перевагу над положеннями інших законів, а тим більше актів [[виконавча влада|виконавчої влади]]. Верховенство конституції означає, що закони та [[Підзаконний акт|підзаконні акти]] ухвалюються конституційними органами та за встановленою в конституції процедурою. Конституція займає найвищий щабель в ієрархічній системі правових актів.
|-
| '''''Пряма дія норм Конституції''''' || Конституція підлягає безпосередньому (без необхідності ухвалення окремого нормативного акта) застосуванню, якщо:
# зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;
# правовий акт, який був [[Чинність|чинним]] до набрання чинності конституцією або ухвалений після цього, суперечить їй;
# [[правовідносини]] не врегульовано правовим актом.
|-
| '''''Підвищена [[стабільність]]''''' || Конституція закріпила базові засади [[Конституційний лад|конституційного ладу]], [[Форма держави|форму держави]]. Водночас [[прогрес]]ивна стабільність соціально-економічного розвитку неможлива в умовах частих змін правової основи організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Тому наразі існують конституції, історія яких налічує не одну сотню років. Зміна конституції пов'язана зі змінами у суспільному житті, у співвідношенні політичних сил. Існують особливості ухвалення, зміни та перегляду конституцій. Якщо парламентські закони ухвалюються більшістю голосів, то для схвалення поправок і доповнень до конституції встановлюється особлива процедура в самому основному законі. За загальним правилом конституція змінюється у тому ж порядку, в якому вона була ухвалена. Іншими словами, як прийняття конституції, так і її зміна належать до компетенції установчої влади, а вона функціонує відповідно до суворіших процедурних правил, ніж законодавча влада. Скликання установчих зборів для внесення поправок до тексту чинної конституції звичайно не потрібне, але в деяких країнах (наприклад, у [[Болгарія|Болгарії]]) для зміни «укріплених» статей конституції (норми про територію держави та державний устрій) це необхідно. Поправки вносяться за рішенням парламенту або на підставі підсумків [[референдум]]у, однак прийняття таких рішень пов'язане зі спеціальними вимогами. Перш за все, сама пропозиція про внесення поправок вимагає дотримання певних умов. Якщо проект звичайного закону в ряді країн може внести один член парламенту, то проект про зміну конституції вноситься тільки главою держави, [[уряд]]ом, певною групою [[депутат]]ів.
|-
| '''''Особливий правовий захист''''' || Особливий правовий захист має на меті забезпечення дотримання конституційних положень, захист від порушень як «знизу» — фізичними і юридичними особами, так і «згори» — різними гілками публічної влади. Вони передбачають застосування органами публічної влади, їх посадовими особами з метою дотримання конституції форм і методів діяльності в рамках наданої компетенції. Конституції деяких держав (наприклад, [[Основний закон ФРН|Конституція ФРН]]) передбачають можливість застосування і неправових засобів захисту, закріплюючи [[Право на повстання|право народу чинити опір]] неконституційній владі, але їх застосування можливе лише в надзвичайних ситуаціях. Особливою процедурою, механізмом, який забезпечує захист конституції, є так званий [[конституційний контроль]].
|-
|}
== Історія та розвиток ==
=== Досучасні конституції ===
==== Давнина ====
[[Файл:Hammurabi.jpg|thumb|left|upright|Фрагмент зі [[Стела|стели]] [[Хаммурапі]] показує, як він одержує закони [[Вавилон]]у.]]
Розкопки в сучасному [[Ірак]]у, що проводив Ернест де Сарзек [[1877]] року, виявили докази існування найдавнішого серед відомих [[кодекс]]ів, виданого королем [[Шумер]]у [[Урукагіна|Урукагіною]] [[Лагаш]]ським близько 2300 року до н. е. Можливо, найдавніший прототип закону, який закріплював форму правління, сам цей документ досі не знайдено; однак відомо, що він надавав деякі права своїм громадянам. Наприклад, відомо, що він звільнив від сплати податків сиріт і вдів, а також захищав бідних від [[Лихварство| лихварства]] з боку багатих.
Після цього, багато органів державного управління провадили свою дільність відповідно до писаних кодифікованих законів. Найстарішим серед досі відомих таких документів є {{не перекладено|Кодекс Ур-Намму||en|Code of Ur-Nammu}} держави [[Ур]] (''бл.'' 2050 року до н. е.). Деякі найвідоміші стародавні юридичні кодекси включають Кодекс {{не перекладено|Ліпіт-Іштар||ru|Липит-Иштар}} [[Ісін]]у, [[Закони Хаммурапі]] [[Вавилонія|Вавилонії]], Кодекс Хіттіта, Ассирійський кодекс та [[613 заповідей|Мозаїчне право]].
[[621 до н. е.|621 року до н. е.]] писар на ім'я [[Драконт Афінський|Дракон]] кодифікував жорстокі усні закони [[Місто-держава|міста-держави]] [[Афіни]]; цей кодекс передбачав [[Смертна кара|смертну кару]] як покарання для багатьох злочинів (у наш час дуже суворі правила часто називають «драконськими» або «драконівськими»). [[594 до н. е.|594 року до н. е.]] [[Солон]], правитель Афін, створив нову ''{{не перекладено|Конституція Солона|Конституцію Солона|en|Solonian Constitution}}''. Вона полегшила тягар працівників і визначила, що членство у керівному класі мало ґрунтуватися на багатстві ([[плутократія]]), а не за народженням ([[аристократія]]). [[Клісфен]] знову реформував Афінську конституцію та встановив її на демократичних засадах [[508 до н. е.|508 року до н. е.]]
[[Файл:Aristotle's constitutions diagram.jpg|thumb|300px|Діаграма, що ілюструє класифікацію конституцій, зроблену [[Арістотель|Арістотелем]].]]
[[Арістотель]] (''бл.'' [[350 до н. е.|350 року до н. е.]]) був одним із перших в історії людства, хто зробив формальний поділ між звичайним законом і конституційним правом, заснувавши ідеї конституції та [[конституціоналізм]]у та спробувавши класифікувати різноманітні форми конституційного управління. Основним визначенням, що він використав для опису конституції у загальних рисах, було «розташування посад у державі». У своїх роботах ''[[Афінська політія]]'', ''[[Політика (Арістотель)|Політика]]'' та ''[[Нікомахова етика]]'' він досліджував різноманітні тогочасні конституції, зокрема Афін, [[Лікург Спартанський|Спарти]] та [[Карфаген]]у. Арістотель класифікував конституції на такі, що він уважав добрими, й такі, що він уважав поганими, та дійшов висновку, що найкращою конституцією була та, яка передбачала змішану систему, що поєднувала монархічні, аристократичні та демократичні елементи. Крім того, він розрізняв громадян, що мали право брати участь у державному правлінні, а також негромадян та рабів, що не мали такого права.
Римляни вперше кодифікували свою конституцію [[450 до н. е.|450 року до н. е.]], назвавши її ''[[Закони Дванадцяти таблиць]]''. Вони діяли як низка законів, до яких час від часу вносились поправки, але [[римське право]] не було перетворено на єдиний кодекс аж до ''[[Кодекс Феодосія|Кодексу Феодосія]]'' ([[438 до н. е.|438 року до н. е.]]); пізніше, у Східній Імперії [[Corpus iuris civilis|''Codex repetitæ prælectionis'']] ([[534]] року) мав значний вплив у Європі. Наступними на сході були ''Еклоґ'' [[Лев III Ісавр|Лева III Ісавра]] ([[740]] року) та ''Василіка'' [[Василій I Македонянин|Василія І Македонянина]] ([[878]] року).
''[[Едикти Ашоки]]'' встановили конституційні принципи [[III століття до н. е.|III століття до н. е.]] для королівського правління [[Імперія Маур'їв|Маур'їв]] у [[Історія Індії|Давній Індії]]. Стосовно конституційних принципів, майже втрачених до глибокої давнини, див. [[Ману-Смріті|закони Ману]].
==== Темні століття та раннє Середньовіччя ====
Багато німецьких народів, що заповнили вакуум влади, залишили у [[Раннє Середньовіччя|ранньому Середньовіччі]] своє кодифіковане право. Серед перших із писаних {{не перекладено|Варварські правди|німецьких правових кодексів||Early Germanic law}} був Вестготський ''кодекс [[Ейріх]]а'' ([[471]] року). За ним ішли ''Бургундська правда'', що застосовувала окремі для германців і римлян кодекси; ''Алеманська правда'' та [[Салічна правда]] [[Франки|франків]], усі були написані одразу після [[500]] року. [[506]] року ''{{не перекладено|Бревіарій Аларіха|Бревіарську|ru|Бревиарий Алариха}}'', або ''«Римську правду»'' [[Аларіх II|Аларіха II]], короля вестготів, було ухвалено й об'єднано у ''Феодосійський кодекс'' разом із попередніми різноманітними римськими законами. Системи, що з'явилися дещо пізніше, включали ''{{не перекладено|едикт Ротарі||ru|Эдикт Ротари}}'' [[Лангобарди|лангобардів]] ([[643]] року), ''[[Вестготська правда|Вестготську правду]]'' ([[654]] року), ''Алеманську правду'' (730 року) та ''{{не перекладено|Фрізіонська правда|Фрізіонську правду||Lex Frisionum}}'' (''бл.'' [[785]] року). Усі ці континентальні кодекси були написані [[Латинська мова|латинською мовою]], у той час як [[Давньоанглійська мова|англосаксонська мова]] використовувалася для подібних законів в Англії, починаючи з Кодексу [[Етельберт I (король Кенту)|Етельберта І]] ([[602]] року). Бл. [[893]] року [[Альфред I Великий]] поєднав цей і два інші давніші саксонські кодекси, доповнивши їх законами Мойсея та християнськими заповідями, для утворення {{не перекладено|Закони короля Альфреда|''законів короля Альфреда (Книги долі)''|ru|Законы короля Альфреда}} — англійського кодексу законів.
[[Японія|Японська]] ''[[Конституція сімнадцяти статей]]'', написана [[604]] року та оприлюднена [[Принц Шьотоку|принцом Шьотоку]], є найдавнішою конституцією в азійській політичній історії. Відчувши вплив [[Буддизм|буддистських]] вчень, цей документ приділяв більше уваги соціальній моралі, ніж інститутам влади як такої та залишається першою відомою спробою видання конституції.
{{не перекладено|Медінська конституція|||Constitution of Medina}} ({{lang-ar|صحیفة المدینه}}, Ṣaḥīfat al-Madīna), також відома як Медінський статут, була розроблена [[Пророки ісламу|пророком ісламу]] [[Магомет]]ом. Вона являла собою офіційну угоду між Магометом й усіма значними племенами та сім'ями Ясрибу (пізніше відомого як [[Медіна]]), у тому числі [[Мусульмани|мусульман]], [[євреї]]в і [[Язичництво|язичників]].<ref>Див.:
* Реувен Файрстоун, ''Джихад: походження священної війни в ісламі'' ({{lang-en|Reuven Firestone, ''Jihād: the origin of holy war in Islam''}}) (1999) с. 118;
* «Мухаммед», ''Енциклопедія ісламу он-лайн'' ({{lang-en|«Muhammad», ''Encyclopedia of Islam Online''}})</ref><ref>Ватт. Мухаммед у Медіні та Р. Б. Серджант «Конституція Медіни» ''Щоквартальний іслам'' ({{lang-en|Watt. Muhammad at Medina and R. B. Serjeant «The Constitution of Medina.» ''Islamic Quarterly''}}) 8 (1964) с. 4.</ref> Цей документ було складено з явним прагненням покласти кінець гірким міжплемінним сутичкам між кланами Аус і Хазрай усередині Медіни. З цією метою було надано низку прав й обов'язків мусульманам, євреям і язичницьким громадам Медіни й об'єднано їх усередині однієї громади — [[Умма (іслам)|умми]].<ref>Р. Б. Серджант, ''Сунна Ямі'а, угоди з ясрибськими євреями R. B. Serjeant, ''The Sunnah Jami'ah, pacts with the Yathrib Jews, and the Tahrim of Yathrib: Analysis and translation of the documents comprised in the so-called «Constitution of Medina.» Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London, вип. 41, № 1. 1978), с. 4. {{ref-en}}</ref> Точне датування Медінської конституції залишається суперечливим питанням, але загалом вчені погоджуються, що її було написано невдовзі після [[Гіджра|хіджри]] (622 року).<ref>Ватт (Watt). ''Мухаммед у Медіні (Muhammad at Medina)''. с. 227—228 {{ref-en}}</ref> Конституція встановила: безпеку суспільства, релігійні свободи, роль Медіни як [[харам]]у, або священного місця (за винятком усіх видів насильства та зброї), безпеку жінок, стабільні родоплемінні відносини всередині Медіни, податкову систему для підтримки суспільства під час конфлікту, параметри для екзогенних політичних об'єднань, систему надання захисту особам, судову систему для розв'язання суперечок, а також регулювала сплату «кревних грошей» (сплату між сім'ями чи племенами за вбивство осіб замість принципу [[таліон]]у).
В [[Уельс]]і ''{{не перекладено|Валійське право|Закони Гівела|ru|Валлийское право}}'' були кодифіковані королем [[Дехейбарт]]у Гівелом Добрим бл. [[942]]–[[950]] років.
==== Середньовіччя другого тисячоліття ====
''Правда Ярослава'', спочатку складена [[Список українських правителів|Київським князем]] [[Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]], була надана [[Великий Новгород|Великому Новгороду]] близько [[1017]] року, а [[1054]] року була включена до ''[[Руська Правда|Руської Правди]]'', що стала законом для усієї [[Київська Русь|Київської Русі]]. Вона збереглася лише в пізніших виданнях [[XV століття]].
[[Файл:Magna Carta (1297 version with seal, owned by David M Rubenstein).png|thumb|150px|Копія ''Великої хартії вольностей'' від [[1297]] року]]
Проголошення [[1100]] року в [[Англія|Англії]] [[Генріх I Боклерк|Генріхом І]] {{не перекладено|Хартії вольностей||en|Charter of Liberties}}, вперше пов'язало короля з духівництвом і дворянством. Цю ідею було розширено й уточнено англійськими баронами, коли вони змусили [[Іоанн I Безземельний|короля Іоанна]] видати ''[[Велика хартія вольностей|Велику хартію вольностей]]'' [[1215]] року. Одна з найважливіших статей ''Великої хартії вольностей'', близька до «''[[Habeas corpus|габеас корпус]]''», передбачала, що королю не було дозволено незаконно ув'язнювати, виганяти чи вбивати будь-кого за власним бажанням — необхідно було дотримуватись законної процедури та [[Юридичні гарантії|юридичних гарантій]]. У цій статті, Статті 39 ''Великої хартії вольностей'', було зазначено:
''Жодна вільна людина не може бути заарештована, ув'язнена, позбавлена свого володіння, оголошена поза законом, вигнана або будь-яким іншим чином знедолена, і король не може виступити проти неї інакше, ніж відповідно до вироку рівних із ним (перів) і згідно із законом.''
Після цього це положення стало наріжним каменем англійської свободи. [[Суспільний договір]] на початку був між королем і дворянством, але поступово поширився на усіх людей. Таким чином виникла система [[Конституційна монархія|конституційної монархії]], а подальші реформи зрушили баланс влади від монархії та дворянства до [[Палата громад Великої Британії|Палати громад]].
{{не перекладено|Номоканон||ru|}} [[Святий Сава|святого Сави]] ({{lang-sr|Zakonopravilo}} — {{не перекладено|Законоправило||en|Zakonopravilo}})<ref>https://books.google.com/books?id=QDFVUDmAIqIC&pg=PA118 Балкани пізнього Середньовіччя: критичне дослідження від кін. XII століття … — Джон Файн — Google Böcker]. Google Books. {{ref-en}}</ref><ref>http://www.search.com/reference/Nomocanon Метапошукове знаряддя]. Search.com. {{ref-en}}</ref><ref>[http://www.alanwatson.org/sr/petarzoric.pdf Текст Номоканону] {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20111125010613/http://www.alanwatson.org/sr/petarzoric.pdf |date=November 25, 2011 }} {{ref-sr}}</ref> був першою [[Сербія|сербською]] конституцією від [[1219]] року. Цей [[Юридичний акт|правовий акт]] був високорозвиненим. {{не перекладено|Законоправило|Номоканон святого Сави|en|Zakonopravilo}} був зведенням [[Романо-германська правова сім'я|романо-германського права]], що базувалося на [[Римське право|римському]] та [[Канонічне право|канонічному праві]], що, у свою чергу, базувалося на [[Вселенські собори|Вселенських соборах]], головною метою якого було організувати функціонування молодого [[Середньовічна Сербія|Сербського королівства]] та [[Сербська православна церква|Сербської церкви]]. Номоканон був абсолютно новим зведенням цивільних і канонічних норм, узятих із [[Візантійська імперія|візантійських]] джерел, але доповнених і змінених святим Савою з метою оптимізації їх дії на території Сербії. Крім приписів, що внормовували церковну діяльність, паралельно існували різноманітні норми, що регулювали цивільне життя населення, більшість із яких було взято з {{не перекладено|Прохірон|Прохірону|ru|Прохирон}}. {{не перекладено|Юридичні запозичення|||Legal transplant}} [[Римське право|римсько]]-[[Візантійське право|візантійського права]] стали базою сербського середньовічного права. Суть Законоправила базувалася на [[Corpus iuris civilis]].
[[Стефан Душан]], цар сербів і греків, видав [[Законник Стефана Душана]] ({{lang-sr|Dušanov Zakonik}} — Душанів Законник)<ref>[http://www.dusanov-zakonik.com/indexe.html Текст Законника Стефана Душана] {{ref-en}} {{ref-ru}}</ref> у [[Сербія|Сербії]] на двох державних конгресах: [[1349]] року у [[Скоп'є]] та [[1354]] року у [[Серрес]]і. Він регулював усі сфери громадського життя, ставши другою сербською конституцією після Номоканону святого Сави (Законоправила). Законник базувався на [[Римське право|римсько]]-[[Візантійське право|візантійському праві]]. Юридичне запозичення помітне у статтях 171 та 172 Законнику Стефана Душана, що регулювали юридичну незалежність. Їх було взято з візантійського кодексу {{не перекладено|Базиліки|Базилік|ru|Базилики}} (книга VII, 1, 16–17).
[[1222]] року [[Угорщина|угорський]] король [[Андрій II]] видав [[Золота булла|Золоту буллу]]-{{не перекладено|Золота булла 1222|1222||Golden Bull of 1222}}.
Між [[1220]] та [[1230]] роками правитель [[Саксонія|Саксонії]], {{не перекладено|Ейке фон Репков|||Eike von Repgow}}, видав [[Саксонське зерцало]], що стало верховним законом, який діяв на території земель Німеччини аж до [[1900]] року.
У XIII столітті {{не перекладено|Сундіата Кейта|||Sundiata Keita}} проголосив усну конституцію, що федералізувала [[Імперія Малі|імперію Малі]] й мала назву ''{{не перекладено|Курукан Фуґа|||Kouroukan Fouga}}''.<ref>Манґон Найнґ (Mangoné Naing), [http://www.oecd.org/swac/events/38516561.pdf SAH/D(2006)563 Хартія Курукан Фуґа: приклад механізму управління корінних народів із запобігання конфліктам], Міжгенераційний форум з питань управління корінних народів у Західній Африці, Буркіна-Фасо, 26-28 червня 2006. С. 71–82. {{ref-en}}</ref>
У той же час, близько [[1240]] року, [[Копти|коптський]] [[єгипет]]ський християнський письменник, 'Абуль Фада'іль ібн аль-'Ассаль, написав ''{{не перекладено|Закон королів|||Fetha Nagast}}'' [[Арабська мова|арабською мовою]]. 'Ібн аль-Ассаль запозичив свої закони частково з апостольських писань і закону Мойсея, та частково з кодексів колишньої [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]]. Є декілька історичних записів, що стверджують, що цей Закон було перекладено [[Ґеез|мовою Геез]], і він потрапив до [[Ефіопія|Ефіопії]] близько [[1450]] року за князювання [[Зара Якоб|Зери Якоба]]. Тим не менш, перша письмова згадка про використання його як конституції (найвищого закону землі) пов'язаний із Сарсою Денґелем починаючи з [[1563]] року. ''Закон королів'' залишався верховним законом в Ефіопії до [[1931]] року, коли сучасну за стилем {{не перекладено|Конституція Ефіопії|Конституцію||Constitutions of Ethiopia}} було вперше видано імператором [[Хайле Селассіє I]].
[[Золота булла (1356)|Золота булла 1356 року]] була законодавчим актом, виданим ''[[Рейхстаг (Священна Римська імперія)|Рейхстагом]]'' у [[Нюрнберг]]у, очолюваним імператором [[Карл IV (імператор Священої Римської імперії)|Карлом IV]]. Булла зафіксувала важливий аспект конституційного ладу [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] на період тривалістю понад чотириста років.
У [[Китай|Китаї]] імператор [[Чжу Юаньчжан]] створив й удосконалив документ, що він назвав ''Заборони предків'' (уперше опубліковано [[1375]] року, а потім двічі переглянуто до його смерті в [[1398]] році). Ці правила слугували в прямому розумінні конституції для [[Династія Мін|династії Мін]] протягом наступних 250 років.
[[Файл:San Marino constitution 1600.jpg|thumb|right|upright|Перша сторінка [[Конституція Сан-Марино|Конституції Сан-Марино]]. ]]
Найдавнішою писаною конституцією серед тих, що досі чинні у суверенній державі<ref>{{cite web|url=http://www.politifact.com/truth-o-meter/statements/2011/aug/08/jon-huntsman/oldest-surviving-one-document-text/ |title=Сполучені Штати мають "конституцію, що живе найдовше." |publisher=PolitiFact.com |accessdate=29 січня 2017}}</ref>, є [[Сан-Марино|сан-маринська]]. '''[[Конституція Сан-Марино]]''' написана латинською мовою та складається з шести книг. Перша книга, з 62 статтями, закріплює існування рад, судів, різноманітних виконавчих органів та встановлює покладені на них повноваження. Інші книги стосуються кримінального та цивільного права, судових процедур і засобів правового захисту. Написаний [[1600]] року, документ, що залишається чинним донині, базується на ''Statuti Comunali'' (Статут міста) [[1300]] року, на який, у свою чергу, мав вплив ''Кодекс Юстиніана''.
[[Файл:Pag1 carta delogu.jpg|100px|thumb|left|up||Перша сторінка хартії де Лоґу]]
[[1392]] року ''Carta de Logu'' (хартія де Лоґу) була [[кодекс]]ом {{не перекладено|Юдикат Арборея|юдикату Арборея||Giudicato of Arborea}}, проголошеним {{не перекладено|Елеонора Арборейська|Елеонорою||Eleanor of Arborea}}. Хартія була чинною у [[Сардинія|Сардинії]], допоки її не було замінено кодексом {{не перекладено|Карл Фелікс|Карла Фелікса||Charles Felix of Sardinia}} у квітні [[1827]] року. Хартія була працею великого значення у сардинській історії. Вона була органічною, послідовною та систематичною законодавчою роботою, що охоплювала норми [[Цивільне право|цивільного]] та [[Кримінальне право|кримінального]] права.
''Ґайанашаґова'', усна конституція нації [[Ірокези|ірокезів]], також відома як Великий Закон Миру, встановила систему управління, за якої {{не перекладено|Сахем|сахеми||Sachem}} (вожді племені) членів Ліги ірокезів ухвалювали рішення на засадах загальної згоди усіх вождів після обговорень, ініційованих одним племенем. Місце сахему спадкувалося з покоління в покоління по старшій жіночій лінії.<ref name = Tooker>{{cite book |editor=Clifton JA |title=Винайдений індус: культурні фікції і державна політика |publisher=Transaction Publishers |location=Нью-Брансвік, США |year=1990 |pages= [https://books.google.com/books?id=ARbVmr941TsC&pg=PA107#v=onepage&q&f=false 107–128] | chapter = Конституція США та Ліга ірокезів |isbn=1-56000-745-1 |oclc= |doi= |accessdate=2010-11-24 | author = Тукер E}} {{ref-en}}</ref>
Історики, зокрема Дональд Грінде,<ref>{{cite book |editor =Лайонс О. | last = Грінде | first = Д. | chapter = Політична теорія ірокезів і коріння американської демократії |title=Вигнаний у землі безкоштовно: демократія, індійські нації та Конституція США |publisher=Clear Light Publishers |location=Санта Фе |year=1992 |pages= |isbn=0-940666-15-4 |oclc= |doi= |accessdate=}} {{ref-en}}</ref> Брюс Йогансен<ref>{{cite book |author=Йогансен Брюс Е.; Ґрінде Дональд А. |title=Втілення свободи: рідна Америка й еволюція демократії |publisher=American Indian Studies Center, University of California, Los Angeles |location=[[Лос Анджелес]] |year=1991 |pages= |isbn=0-935626-35-2 |oclc= |doi= |accessdate=}} {{ref-en}}</ref> та інші<ref name=danile_usner_1992>{{cite book | last = Армстронґ | first = VI | title = Я казав: Американська історія вустами індіанців | publisher = Swallow Press| page = 14 | isbn= 0804005303 | year = 1971}} {{ref-en}}</ref> вважають, що Ірокезька конституція є джерелом Конституції США та [[1988]] року була визнана резолюцією в [[Конгрес США|конгресі]].<ref>{{cite web | url=http://www.senate.gov/reference/resources/pdf/hconres331.pdf | accessdate=2008-11-23 | title=H. Con. Res. 331, October 21, 1988 | publisher=United States Senate}}</ref> Окремі вчені не підтримують даний постулат.<ref name = Tooker/><ref name="Shannon">{{cite book | last = Шеннон | first = Тдж. | title = Індіанці та колоністи на перехресті імперій: Албанський конгрес 1754 | location = Ітака | publisher = [[Cornell University Press]] |year = 2000 | pages = [https://books.google.com/books?id=Gz-ApAxMaPIC&pg=PA6#v=onepage&q&f=false 6–8] | isbn = 0801488184}}</ref> Історик [[Стенфордський університет|Стенфордського університету]] Джек Н. Раков заявив, що «ми маємо об'ємні записи для конституційної дискусії кінця [[1780-ті|1780-х]], що не містять значної кількості посилань на ірокезів», а також що є достатньо європейських прецедентів для демократичних інституцій США.<ref>{{cite web | url=http://hnn.us/articles/12974.html | title=Хіба батьки-засновники справді одержали багато їхніх ідей свободи від ірокезів? | publisher=[[Університет Джорджа Мейсона]] | accessdate=2011-01-05 | last = Раков | first = Дж. | date = 2005-11-07}}</ref> Френсіс Дженнінгз зазначав, що заява [[Бенджамін Франклін|Бенджаміна Франкліна]], часто цитована прихильниками тези, не підтримує цієї ідеї як виступ за об'єднання проти цих «неосвічених дикунів» і називає цю ідею «абсурдом».<ref>{{cite book |author=Jennings, Francis | authorlink = Френсіс Дженнінгз |title=Імперія щастя: корона, колонії та племена в Семирічній війні в Америці |publisher=Norton |location=Нью-Йорк |year=1988 |pages=[https://books.google.com/books?id=VsBPyRfdHEAC&pg=PA259#v=onepage&q&f=false 259n15] |isbn=0-393-30640-2 |oclc= |doi= |accessdate=}}</ref> [[Антропологія|Антропологіст]] Дін Сноу заявляв, що хоча на Албанський план Франкліна, можливо, мала певний вплив Ліга ірокезів, існує мало свідчень, що чи то План, чи то Конституція ввібрала щось суттєве з цього джерела, та стверджує, що «…такі твердження заплутують й очорнюють тонкі та відмінні риси ірокезького правління. Дві форми правління є відмінними й індивідуально чудовими за задумом».<ref>{{cite book |author=Сноу Д.Р. |title=Ірокези (Люди американської серії) |publisher=Blackwell Publishers |location=Cambridge, MA |year=1996 |pages= [https://books.google.com/books?id=P7e82KQoX6IC&pg=PA154#v=onepage&q&f=false 154] |isbn=1-55786-938-3 |oclc= |doi= |accessdate=}}</ref>
=== Сучасні конституції ===
==== Конституція Пилипа Орлика ====
[[Файл:Pylyp-orlyk-constitution-1710.jpg|thumb|upright|Бендерська Конституція гетьмана [[Пилип Орлик|Пилипа Орлика]].]]
{{детальніше|Конституція Пилипа Орлика}}
''[[Конституція Пилипа Орлика|Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького]]'' можна визнати в якості першої європейської конституції у сучасному розумінні.<ref>''[http://www.venice.coe.int/docs/1996/CDL-STD(1996)018-e.asp Конституція Пилипа Орлика]'', Європейська комісія за демократію через право ([[Венеціанська комісія]]) Конституційна спадщина Європи. Монпельє, 22–23 листопада 1996 року. {{ref-en}}</ref> Її було написано [[1710]] року [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]], ''гетьман''ом [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]. Ця ''«Конституція Пилипа Орлика»'' (як вона зараз широко відома) була написана для встановлення вільної Запорізько-Української Республіки за підтримки короля [[Швеція|Швеції]] [[Карл XII|Карла XII]]. Вона примітна тим, що створила демократичні стандарти поділу влад в управлінні між законодавчою, виконавчою та судовою гілками задовго до опублікування трактату ''[[Про дух законів]]'' [[Шарль Луї де Монтеск'є|Монтеск'є]]. Ця Конституція також обмежила виконавчі повноваження гетьмана та створила козацький парламент, що обирався демократично, під назвою ''Генеральна Рада''. Однак проект Орлика щодо незалежної Української Держави не було втілено, і його Конституція, написана у вигнанні, не набрала чинності.
==== Інші ранні європейські конституції ====
[[1639]] року, {{не перекладено|колонія Коннектикут|||Connecticut Colony}} ухвалила {{не перекладено|Основні закони Коннектикуту|Основні закони||Fundamental Orders of Connecticut}}, що вважаються першою [[Північна Америка|північноамериканською]] конституцією й саме відтоді є базою для кожної нової конституції Коннектикуту, а також причиною отримання [[Коннектикут]]ом звання «Конституційного Штату».
[[Проекторат Кромвеля|Англійський протекторат]], створений [[Олівер Кромвель|Олівером Кромвелем]] після [[Громадянська війна в Англії|громадянської війни]], оприлюднив першу докладну письмову конституцію, ухвалену сучасною державою;<ref>[https://www.britannica.com/event/Instrument-of-Government-England-1653 Інструмент управління (Англія [1653]) — Encyclopædia Britannica]. ''Британська енциклопедія''. Перевірено 29 січня 2017. {{ref-en}}</ref> вона мала назву ''{{не перекладено|Інструмент управління|||Instrument of Government}}''. Ця конституція сформувала основу управління недовготривалою республікою з [[1653]] по [[1657]] роки, забезпечивши юридичне обґрунтування для збільшення повноважень Кромвеля після того, як парламент не міг постійно здійснювати ефективне управління. Більшість понять та ідей, упроваджених у сучасній конституційній теорії, особливо [[Двопалатний парламент|бікамералізм]], [[Розподіл державної влади|поділ влади]], писана конституція та [[судовий нагляд]], простежуються ще в експериментах того періоду.<ref>{{cite book|url=http://www.constitution.org/cmt/wormuth/wormuth.htm|title=Походження сучасного конституціоналізму|author=Френсіс Вормут|year=1949|publisher=HARPER & BROTHERS}} {{ref-en}}</ref>
Складений [[Джон Ламберт| генерал-майором Джоном Ламбертом]] [[1653]] року, ''Інструмент управління'' містив елементи більш раннього документа «{{не перекладено|Пункти пропозицій|||Heads of Proposals}}»,<ref>Таяке [https://books.google.com/books?id=McvcmiZ6h8gC&pg=PA69&dq=%22Heads+of+Proposals%22+++%22Instrument+of+Government%22&as_brr=3#v=onepage&q=%22Heads%20of%20Proposals%22%20%20%20%22Instrument%20of%20Government%22&f=false с. 69] {{ref-en}}</ref><ref>Farr [https://books.google.com/books?id=MmxFHPk0MSUC&pg=PA81&dq=%22Heads+of+Proposals%22+++%22Instrument+of+Government%22&as_brr=3#v=onepage&q=%22Heads%20of%20Proposals%22%20%20%20%22Instrument%20of%20Government%22&f=false с. 80, 81] {{ref-en}}</ref> який було схвалено Армійською радою [[1647]] року як набір пропозицій, призначених стати основою для конституційного врегулювання після поразки короля [[Карл I (король Англії)|Карла I]] в Першій англійській громадянській війні. Карл відхилив пропозиції, але перед початком Другої громадянської війни [[Гранд (титул)|гранди]] [[Армія нового зразка|Армії нового зразка]] представили ''Пункти пропозицій'' як їх альтернативу більш радикальній {{не перекладено|Угода народу|Угоді народу||Agreement of the People}}, представленій агітаторами та їхніми громадянськими прихильниками на {{не перекладено|Патнейська конференція|Патнейській конференції|ru|Патнейская конференция}}.
4 січня [[1649]] року [[Охвістя]] оголосило, «що народ є, після Бога, джерелом усієї влади; що громади Англії, які обрані народом і представляють його, мають найвищу владу в цій країні».<ref name="Fritze">Рональд Фрітце, Вільям Робінсон (1996). ''Історичний словник Англії Стюарта, 1603—1689'', Greenwood Publishing Group, ISBN 0-313-28391-5 [https://books.google.com/books?id=8goko0Lpr5sC&pg=PA118&f=false с. 228] {{ref-en}}</ref>
''Інструмент управління'' було ухвалено парламентом 15 грудня [[1653]] року, й [[Олівер Кромвель]] став [[лорд-протектор]]ом наступного дня. Конституція створила Національну раду, що складалася з 21 члена, у той час як виконавча влада належала офісу «лорд-протектора Співдружності»; ця посада обіймалася довічно й не переходила у спадок. Конституція також вимагала скликання трирічних парламентів, кожен із яких мав засідати принаймні протягом п'яти місяців.
''Інструмент управління'' було замінено у травні 1657 року на другу, й останню, кодифіковану англійську конституцію, запропоновану сером Крістофером Паке, що мала назву «''{{не перекладено|Скромна петиція та порада|||Humble Petition and Advice}}''».<ref>Сідней Лі (1903), Словник національної біографії [https://archive.org/details/dictionaryofnati00leesuoft#page/991/mode/1up Індекс та Епітома, с. 991]. {{ref-en}}</ref> Петиція запропонувала спадкову [[Монархія|монархію]] Оліверу Кромвелю, затвердила контроль парламенту стосовно питань [[оподаткування]], заснувала незалежну раду як дорадчий орган при королі та гарантувала засідання трирічного парламенту. Модифікована версія Скромної петиції з вилученою пропозицією про королювання була ратифікована 25 травня, а перестала діяти у зв'язку зі смертю Кромвеля і [[Реставрація Стюартів|відновленням]] монархії.
Іншими прикладами тогочасних європейських конституцій були {{не перекладено|Конституція Корсики|||Corsican Constitution}} [[1755]] року та {{не перекладено|Закон про форму правління Швеції 1772|шведська Конституція 1772 року||Swedish Constitution of 1772}}.
Усі британські колонії у Північній Америці, що повинні були стати 13 першими штатами [[Сполучені Штати Америки|США]], ухвалили свої конституції [[1776]] та [[1777]] року, протягом Американської революції (та перед пізнішими [[Статті Конфедерації|Статтями Конфедерації]] та [[Конституція США|Конституцією США]]); за винятком штатів [[Массачусетс]], [[Коннектикут]] і [[Род-Айленд]]. Співдружність Массачусетс ухвалила свою Конституцію [[1780]] року, найстарішу досі чинну конституцію серед штатів США; у той час як Коннектикут і Род-Айленд офіційно продовжили чинність їхніх старих колоніальних хартій, аж поки ними не було ухвалено своїх перших конституцій штатів [[1818]] та [[1843]] року відповідно.
Модель того, що іноді називають ''«Конституція Просвітництва»'', була розроблена філософами [[Просвітництво|доби Просвітництва]], зокрема [[Томас Гоббс|Томасом Гоббсом]], [[Жан-Жак Руссо|Жан-Жаком Руссо]], [[Джон Лок|Джоном Локом]] тощо. Відповідно до неї, конституційні форми правління повинні бути стабільними, гнучкими, підзвітними, відкритими та представляти народ (тобто підтримувати [[Демократія|демократію]]).<ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/134169/constitution Визначення слова «конституція» в енциклопедії Британніка] {{ref-en}}</ref>
[[Конституція США|Конституція Сполучених Штатів]], ратифікована [[21 червня]] [[1788]] року, була створена під впливом британської конституційної системи та політичної системи [[Республіка Об'єднаних провінцій|Об'єднаних провінцій]], а також наукових праць [[Полібій|Полібія]], [[Джон Лок|Лока]], [[Шарль Луї де Монтеск'є|Монтеск'є]] й інших. Документ став відправною точкою для {{не перекладено|Республіканізм|республіканізму||Republicanism}} та подальших писаних кодифікованих конституцій.
[[Файл:Konstytucja 3 Maja.jpg|left|thumb|350px|''{{не перекладено|Конституція 3 травня 1791 (картина)|Конституція 3 травня||Constitution of May 3, 1791 (painting)}}'' (намальована [[Ян Матейко|Яном Матейком]], 1891). [[Поляки|Польський]] [[Станіслав Август Понятовський|король Станіслав Август]] (зліва, у царському оздобленому [[Горностай|горностаєм]] плащі) входить до [[Кафедральний собор Івана Хрестителя (Варшава)|варшавського Кафедрального собору Івана Хрестителя]], де депутати [[Сейм Республіки Польща|Сейму]] присягатимуть додержуватися [[Конституція 3 травня|нової Конституції]]; на задньому плані — [[Королівський замок у Варшаві|варшавський Королівський замок]], де Конституцію щойно було ухвалено.]]
Наступними були [[Конституція 3 травня]] [[1791]] року [[Річ Посполита|Речі Посполитої]],<ref>{{cite book|title=Конституції світу|first=Альберт|last=Блаустайн|authorlink=Альберт Блаустайн|publisher=Фред Б. Ротман & компанія|year=1993|month=Січень|url=https://books.google.com/?id=2xCMVAFyGi8C&pg=PA15&lpg=PA15&dq=May+second+constitution+1791|isbn=978-0-8377-0362-6}} {{ref-en}}</ref><ref>Ісаак Крамнік, ''Вступ'', {{cite book|title=Федераліст|first=Джеймс|last=Медісон|url=https://books.google.com/?id=WSzKOORzyQ4C&pg=PA13&lpg=PA13&dq=May+second+oldest+constitution|publisher=Пінґвін Классікс|year=1987|month=Листопад|isbn = 0-14-044495-5|authorlink=Джеймс Медісон}} {{ref-en}}</ref><ref name="Markoff">«Першою європейською країною, що наслідувала приклад США, була Польща 1791 року.» Джон Маркофф, ''Хвилі демократії'', 1996, ISBN 0-8039-9019-7, с. 121. {{ref-en}}</ref> та [[Французька конституція 1791 року]]. Обидві конституції проіснували недовго, у Польщі — через російську інтервенцію, у Франції — через розвиток революційних подій.
19 березня [[1812]] року [[Кадіська конституція|Конституцію Іспанії]] було ратифіковано [[Генеральні кортеси Іспанії|кортесами]] — парламентом, зібраним у [[Кадіс]]і, єдиному іспанському континентальному місті, вільному від [[Іспансько-французька війна|французької окупації]]. Конституція Іспанії слугувала як модель для інших ліберальних конституцій низки [[Південна Європа|південноєвропейських]] та [[Латинська Америка|латиноамериканських]] держав, зокрема, наприклад, [[Португальська революція (1820—1823)|Конституції Португалії 1822 року]], конституцій різноманітних [[Італія|італійських]] держав протягом повстань [[Карбонарії|карбонаріїв]] (тобто в [[Королівство Обох Сицилій|Королівстві Обох Сицилій]]), [[Конституція Норвегії|Конституції Норвегії 1814 року]], а також {{не перекладено|Конституція Мексиканських Сполучених Штатів 1824|Конституції Мексики 1824 року|en|1824 Constitution of Mexico}}.<ref>{{cite book |last= Пейн |first= Стенлі Дж. |authorlink=Стенлі Джордж Пейн |title=Історія Іспанії та Португалії: Вісімнадцяте століття до Франко |url=http://libro.uca.edu/payne2/spainport2.htm |volume= 2 |year= 1973 |publisher= Університет Вісконсін Прес |location= Медісон |isbn= 978-0-299-06270-5 |pages= 432–433 |quote= Іспанську картину змови та повстання офіцерів ліберальної армії ... було відтворено в Португалії й Італії. У результаті успішного повстання Рієґо перше та єдине пронансіаменто в італійській історії було проведено ліберальними офіцерами в Королівстві Обох Сицилій. Військова змова в іспанському стилі також допомогла натхненням початку російського революційного руху з повстаннями [[Декабристи|офіцерів армії декабристів]] [[1825]] року. Італійський лібералізм 1820-1821 покладався на молодших офіцерів і провінційний середній клас, по суті, на ту ж соціальну базу, що й в Іспанії. Він навіть використав іспанський політичний лексикон, бо очолювався ''giunte'' (хунтою), призначеною місцевими ''capi politici'' (''губернаторами''), використовував терміни лібералів і прихильників абсолютизму, а в кінці казав про опір за допомогою ''guerrilla'' (''партизанів''). І для португальських, і для італійських лібералів цих років іспанська конституція 1812 року залишилася стандартним документом для посилань.}} {{ref-en}}</ref>
У [[Бразилія|Бразилії]], Конституція [[1824]] року слугувала засадою для монархії як політичної системи після здобуття країною незалежності. Лідером національного процесу емансипації був португальський принц [[Педро I (імператор Бразилії)|Педро I]], старший син короля Португалії. Педро був коронований 1822 року як перший бразильський імператор. Країна перебувала під владою конституційної монархії до 1889 року, коли, урешті-решт, було прийнято республіканську модель.
У [[Данія|Данії]], у результаті [[Наполеонівські війни|Наполеонівських воєн]], [[абсолютна монархія]] втратила своє особисте володіння [[Норвегія|Норвегією]] на користь іншої абсолютної монархії, [[Швеція|Швеції]]. Однак норвежці ухвалили радикально демократичну та ліберальну [[Конституція Норвегії|конституцію]] [[1814]] року, сприйнявши багато аспектів конституцій США та революційної Франції; але збереження спадкової [[Конституційна монархія|монархії]] було обмежено конституцією, як у Конституції Іспанії.
Перша [[Конституція Швейцарії]] набрала чинності у вересні 1848 року (офіційно переглядалася у 1878, 1891, 1949, 1971, 1982 і 1999 роках).
[[Сербська революція]] спочатку призвела до проголошення протоконституції [[1811]] року; повноцінна Конституція Сербії з'явилася кількома десятками років пізніше, [[1835]] року. Першу сербську Конституцію<ref>[http://sr.wikipedia.org/sr/%D0%A1%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%9A%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2 Sretenjski ustav] {{ref-sr}}</ref> було ухвалено на національних зборах у [[Крагуєваць|Крагуєваці]] 15 лютого 1835 року.
[[Конституція Канади]] набрала чинності 1 липня [[1867]] року під назвою Акт про Британську Північну Америку, будучи актом британського парламенту. Понад століття потому, цей Акт було передано до канадського парламенту та доповнено {{не перекладено|Канадська хартія прав і свобод|Канадською хартією прав і свобод|en|Canadian Charter of Rights and Freedoms}}.<ref>[http://www.canlii.org/en/ca/laws/stat/schedule-b-to-the-canada-act-1982-uk-1982-c-11/latest/schedule-b-to-the-canada-act-1982-uk-1982-c-11.html#sec60 Конституційний акт, 1982, с. 60] {{ref-en}}</ref> Крім конституційних актів, від 1867 до 1982 років, Конституція Канади також містить неписані елементи, засновані на загальному праві та договорі.<ref>Група конституційного права, канадське конституційне право. 3-тє вид. Торонто: Emond Montgomery Publications Ltd., 2003, с. 5 {{ref-en}}</ref>
== Принципи проектування конституції ==
У результаті відходу від родоплемінного устрою суспільства й переселення людей до міст, бере початок свого розвитку державність; більшість тогочасних державоподібних утворень функціонувала спираючись на неписані звичаї, у той час коли деякі розвинені [[Автократія|автократичні]] [[Тиранія|тиранічні]] монархії у своєму управлінні використовували {{не перекладено|Правило декрету|декрети|en|rule by decree}}, засновані на особистій волі повелителів. Таким чином, більшість мислителів тих часів дійшли висновку про те, що головним фактором встановлення тієї чи іншої форми правління були особисті якості правителя й аж ніяк не спосіб формування управлінських інститутів. Даний постулат активно підтримувався [[Платон]]ом, який був прихильником правління «царів-філософів».<ref>'' Аристотель / Франческо Хайєз </ref> Пізніші автори, такі як [[Аристотель]], [[Цицерон]] і [[Плутарх]], вивчали моделі державного управління за допомогою юридичного й історичного підходів.
Доба [[Відродження]] відзначилася низкою політичних філософів, які у своїх працях критикували монархів і прагнули віднайти такі принципи проектування конституції, які, на їхній погляд, могли б сприяти встановленню ефективного та справедливого управління. Ця ідея бере свій початок з часів відродження римської концепції [[Jus gentium|права народів]]<ref>''[http://www.constitution.org/victoria/victoria_.htm Relectiones]'', Франциск де Вікторія (лекц. 1532, перша публ. 1557).</ref> і її застосування до відносин між народами, які прагнули ухвалення звичаєвих «законів війни і миру»<ref>''{{не перекладено|Про право війни і миру|||The Law of War and Peace}}'', [[Гуго Гроцій]] (1625)</ref>, щоб покращити умови війни та зробити їх не такими постійними. Це призвело до роздумів про обсяг владних повноважень монархів й інших посадових осіб, природу походження таких повноважень та способи зловживання ними.<ref>''[http://www.constitution.org/vct/vct.htm Vindiciae Contra Tyrannos (Захист свободи від тиранів)]'', «Юніус Брутус» (ориг. фр. 1581, англ. пер. 1622, 1688)</ref>
Початковий момент у цій лінії дискурсу виник в Англії часів [[Громадянська війна в Англії|Громадянської війни]], [[Англійська республіка|протекторату]] [[Олівер Кромвель|Кромвеля]], праць [[Томас Гоббс|Томаса Гоббса]], {{не перекладено|Семуел Рутерфорд|Семюела Рутерфорда||Samuel Rutherford}}, [[Левелери|левелерів]], [[Джон Мілтон|Джона Мілтона]] та {{не перекладено|Джеймс Гаррінгтон|Джеймса Гаррінгтона||James Harrington (author)}}. Це призвело до дебатів між, з одного боку, Робертом Філмером, який був прибічником теорії божественного походження прав монархів, а з другого, Генрі Невіллом, Джеймсом Тірреллом, {{не перекладено|Алгернон Сідней|Алгерноном Сіднеєм||Algernon Sidney}} та [[Джон Лок|Джоном Локом]]. Останні є авторами концепції, відповідно до якої державна влада, по-перше, має будуватися на засадах природних законів, а по-друге, на суспільному договорі, укладеному між суспільством та владою, в основі якого виступають природні та суспільні закони, перш ніж держава офіційно визнає їх в якості обов'язкових.
У той же час деякі автори досліджували питання важливості стилю державного управління, навіть у випадку коли на чолі держави стояв монарх. Вони також займалися класифікацією різноманітних історичних прикладів способів державного управління, типових для демократій, аристократій або монархій, і розмірковували, наскільки справедливими й ефективними був кожен із них і чому, а також які з переваг кожного з них могли бути отримані шляхом об'єднання елементів кожної окремої форми у складнішу, збалансовану конкурентними тенденціями. Дехто з вчених, такі як [[Шарль Луї де Монтеск'є|Монтеск'є]], також досліджували, як законодавча, виконавча та судова функції держави могли бути належним чином виокремлені у гілки влади. Переважна теза цих дослідників полягала в тому, що проектування конституцій не є повністю довільним процесом або справою смаку. Вони дотримувались думки, що є основні принципи управління, які лежать в основі створення усіх конституцій для кожного державного устрою чи організації. Кожна конституція побудована на ідеях таких принципів без розуміння їх природи.
Пізніше у своїх творах {{не перекладено|Орестес Броунсон||en|Orestes Brownson}}<ref>[http://onlinebooks.library.upenn.edu/webbin/gutbook/lookup?num=2053 ''Американська Республіка: її Конституція, тенденції та доля''], O. Броунсон (1866)</ref> спробував пояснити ідеї авторів конституційного управління. На думку Броунсона, існує три, у певному сенсі, «конституції», зокрема: перша ''конституція природи'', що включає усе, що має назву «природне право». Друга — ''конституція суспільства'' — є неписаною та зазвичай розуміється як набір правил для суспільства, створених суспільним договором перед встановленням їх державою, яка запроваджує третю, що має назву ''конституція держави''. Друга включає такі елементи, як ухвалення рішень публічними зборами, що скликаються публічним повідомленням та проводяться відповідно до встановлених [[Законодавчий процес|правил-процедур]]. Кожна конституція повинна бути узгоджена та здобувати свою обов'язковість від історичного акту формування суспільства чи конституційної ратифікації. Броунсон стверджував, що [[держава]] є об'єднанням із ефективною владою на чітко визначеній території, яке надало згоду на добре спроектовану конституцію, що існує на даній території, а також із можливістю для положень писаної конституції бути «неконституційними» у разі, якщо вони не відповідають конституціям природи чи суспільства. Броунсон підкреслював, що не тільки ратифікація легітимізує писану конституцію держави, але ця конституція також повинна бути грамотно спроектованою та застосованою.
Інші автори<ref>''Принципи конституційного проектування'', Дональд Лутц (2006) ISBN 0-521-86168-3 {{ref-en}}</ref> стверджують, що такі міркування справедливі не лише для національних конституцій, а й для установчих документів (конституцій) приватних організацій, що не є дивним, адже, як мінімум, вони містять саме ті положення, які задовольняють членів даних інституцій або після набуття практичного досвіду функціонування будуть змінені на необхідні шляхом внесення поправок. Положення, які призводять до виникнення певних видів питань, спричиняють потребу додаткових положень про те, як вирішити ці питання, і положення, які не пропонують курс дій, можуть бути опущені та стати причиною прийняття політичних рішень. Положення, які суперечать поглядам Броунсона й інших вчених, становлять основу так званих помилкових природних «конституцій», які в майбутньому неможливо буде втілити в суспільстві чи які можуть стати причиною виникнення у ньому нерозв'язних дискусійних проблем.
Проектування конституцій розглядалося як свого роду {{не перекладено|метагра|||metagame}}. Мета цієї гри полягає у пошуку якнайкращого способу проектування та ухвалення писаної конституції, яка становила б правила гри для держави і завдяки якій буде оптимізовано баланс сфер справедливості, свободи та безпеки. Прикладом цієї метагри є {{не перекладено|Nomic|||}}.<ref>[http://www.earlham.edu/~peters/writing/psa/ Парадокс самовиправлення], Пітер Зубер (1990) ISBN 0-8204-1212-0 {{ref-en}}</ref>
== Класифікація ==
{| class="wikitable" |}
|-
! Тип !! Форма !! Приклад(и)
|-
!colspan="3"| За формою (структурою)
|-
| кодифікована || єдиний нормативний акт (документ) || [[Конституція України]] та більшість інших конституцій світу
|-
| некодифікована писана || два або декілька документів, перелік яких чітко визначений || [[Конституція Сан-Марино]], [[Конституція Швеції]], {{не перекладено|Конституція Саудівської Аравії||ru|Основной низам правления Саудовской Аравии}}, {{не перекладено|Основні закони Ізраїлю||ru|Основные законы Израиля}}
|-
| некодифікована неписана || чітко не визначена кількість джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї) || [[Конституція Канади]], {{не перекладено|Конституція Нової Зеландії||ru|Конституция Новой Зеландии}}, [[Конституція Великої Британії]]
|-
!colspan="3"| За терміном дії
|-
| постійні || ухвалюються на необмежений строк дії || чинні [[Конституція Норвегії]], [[Конституція Люксембургу]]
|-
| тимчасові || ухвалюються на певний час || [[Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року]], а також деякі інші<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Provisional_constitution Тимчасові конституції в англійській Вікіпедії]</ref>
|-
!colspan="3"| За порядком зміни, внесення поправок і доповнень
|-
| жорсткі || зміни до них вносяться в ускладненому порядку, тобто з дотриманням законодавчо визначених спеціальних процедур. Зазвичай, такий порядок закріплюється у тексті конституції, а сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону || [[Конституція США]], [[Конституція Японії]]
|-
| гнучкі || зміни та доповнення до конституцій вносяться у звичайному порядку, без дотримання будь-яких процедур || некодифіковані конституції ([[Конституція Великої Британії]], [[Конституція Швеції]])
|-
!colspan="3"| За способом ухвалення
|-
| октройовані || даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького органу || {{не перекладено|Конституція Непалу|||Constitution of Nepal}} [[2007]] року (була чинною до [[2015]] року), {{не перекладено|Конституція Нігерії|||Constitution of Nigeria}}
|-
| народні || ухвалені представницьким органом або шляхом референдуму || [[Конституція України]], [[Конституція США]]
|-
!colspan="3"| За формою правління, яка закріплюється в конституції
|-
| монархічні || [[монархія]] || [[Конституція Японії]]
|-
| республіканські || [[республіка]] || [[Конституція Франції]], [[Конституція України]]
|-
!colspan="3"| Залежно від державно-політичного режиму
|-
| демократичні || у державах з демократичною формою державного режиму || {{не перекладено|Конституція Фінляндії|||Constitution of Finland}}
|-
| авторитарні || у державах, в яких влада перебуває в руках незначної кількості осіб або певної особи, використовуються авторитарні методи державного управління, влада повністю здійснює контроль у політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи дій в економічній, соціальній, культурній сферах || [[Конституція Франції]] [[1800]] року — авторитарна наполеонівська конституція, [[Конституція Франції]] [[1958]] року — авторитарна деголлівська конституція
|-
| тоталітарні || у тих державах, де існує антидемократична форма державного режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не забезпечуються права і свободи людини та громадянина || конституції країн [[Африка|Африканського континенту]]
|-
!colspan="3"| За формою державного устрою, що встановлюється конституціями
|-
| федеративні || діють у [[Федеративна держава|федеративних державах]] || [[Основний закон ФРН]]
|-
| унітарні || діють в унітарних державах || [[Конституція України]], [[Конституція Греції 1975|Конституція Греції]]
|-
|}
== Див. також ==
* [[Апостольська конституція]] (документ [[Римо-католицька церква|римо-католицької церкви]])
* [[Верховенство права]]
* [[День конституції|День Конституції]]
* [[Жива конституція]]
* [[Жорсткий конструктивізм]]
* [[Закон]]
* [[Конституційна економіка]]
* [[Конституційний суд]]
* [[Конституціоналізм]]
* [[Конституція Римської республіки]]
* [[Конституція України]]
* [[Нормативно-правовий акт]]
* [[Правління згідно з вищим правом]]
* [[Судовий активізм]]
* [[Судовий нагляд]]
* [[Філософія права]]
== Примітки ==
{{Reflist|30em}}
== Джерела та література ==
=== Україномовна література ===
{{Wiktionary|конституція}}
{{Wikiquote}}
{{Wikisource|Категорія:Закони}}
{{Commons category|Constitutions|Constitution}}
* ''[[Крусян Анжеліка Романівна|Крусян А. Р.]]'' Сучасний український конституціоналізм. К., 2010.
* ''[[Мішина Наталія Вікторівна|Мішина Н. В.]]'', ''Міхальов В. О.'' [та ін.]. Конституційне право зарубіжних країн: у 2 томах. Середняк Т. К., 2014.
* ''[[Орзіх Марко Пилипович|Орзіх М. П.]]'', ''[[Єзеров Альберт Анатолійович|Єзеров А. А.]]'', ''Терлецький Д. С.'' [http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/5590 Конституція України у судових рішеннях]. К. : Юрінком Інтер, 2011.
* ''[[Савчин Михайло Васильович|Савчин М. В.]]'' [http://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/510/1/Savchyn_The%20Constitutionalism%20and%20Nature%20of%20Constitution.pdf Конституціоналізм і природа конституції]. Уж., 2009.
* ''Слюсаренко А. Г.'', ''[[Томенко Микола Володимирович|Томенко М. В.]]'' [http://tomenko.ua/statti/istoriya-ukrajinskoji-konstytutsiji/ Історія Української Конституції]. Також див. тут: [http://www.lib.ua-ru.net/content/3051.html Історія Української Конституції].
* ''[[Стецюк Петро Богданович|Стецюк П. Б.]]'' Основи теорії конституції та конституціоналізму: Посіб. Ч. 1. Л., 2004.
* ''[[Шаповал Володимир Миколайович|Шаповал В. М.]]'' Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: Підруч. К., 2008.
* ''Шаповал В. М.'' [http://leksika.com.ua/14360715/legal/konstitutsiya Конституція] // {{Юридична енциклопедія}}
* ''[[Шаптала Наталя Костянтинівна|Шаптала Н. К.]]'' Конституційне право України. Запоріжжя: Дике Поле, 2012.
=== Іншомовна література ===
* [http://constituteproject.org Constitute], індексово-пошукова база даних усіх чинних конституцій {{ref-en}}
* [http://www.staff.amu.edu.pl/~wroblew/html/en_pr_konst.html ''Конституційне право''], «Конституції, бібліографія, посилання» {{ref-en}}
* [http://www.constitution.eu ''Конституції держав Європейського Союзу''] {{ref-nl}}
'''
{{Право}}
{{Добра стаття}}
[[Категорія:Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях]]
[[Категорія:Конституції|*]]
[[Категорія:Громадянське суспільство]]
[[Категорія:Право]]
[[Категорія:Законодавство]]
[[Категорія:Правотворення]]
|
