Змінні зорі: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 13:
1572 року [[Тихо Браге]] детально описав яскраву нову зорю, що спалахула в сузір'ї Кассіопеї — її можна було спостерігати вдень при повному сонячному освітленні.
 
Перша регулярну змінну зорю відкрив 1596 року [[Давид Фабріціус|Давид Фабриціус]]. Визначаючи видиме положення однієї з планет, Фабриціус помітив невідому йому зорю другої зоряної величини в сузір'ї Кита. Вчений спостерігав за нею доти, доки вона стала непомітною для неозброєного ока. Цю зорю астроном назвав [[Міра]], що означає «чудесна». Пізніше Було з'ясовано, що її блиск змінюється періодично, максимуми повторюються в середньому через 331,6 доби.
 
Першим астрономом, який проявив підвищений інтерес до вивчення змінних зірок, був італієць Монтанарі (1633−1687). Він відкрив змінність β Персея — [[Алголь|Алголя]].
Рядок 25:
1783 року Гудрайк відкрив змінність зірки Орла.
 
Таким чином, складений Піготтом каталог змінних зір містив лише 12 небесних світил, на початку XIX століття були відкриті майже всі головнібільшість типикласів змінних зір:
 
* затемнювані,
Рядок 33:
* наднові,
 
* напівправильні змінні.
 
Це не дивлячись на той факт, що складений Піготтом каталог змінних зірок включав в себе тільки 12 небесних світил.
 
 
Фрідріх Вільям Август Аргеландер розробив спосіб візуальної оцінки блиску змінних зір, який я детально описала у додатках.
 
Наприкінці XIX століття, завдяки розвитку фотографії, з’явилась можливість отримувати знімки навіть слабких зір.
 
За допомогою фотознімків було відкрито багато змінних зірокзір. Якщо {{Джерело?|1875 року було відомо тільки 143 змінні зорі}}, то на сьогоднішній день{{коли?}} їх відомо більше 20 000.
Найбільша колекція знімків була створена в Гарвардській обсерваторії, де цю роботу організував видатний американський астроном Е. Пікерінг (1849−1919рр). Там зберігаються знімки як північного, так і південного неба, зроблені в період з 1890 до 1954 року.
 
«Скляні бібліотеки» змінних зір були також в Одесі, Душанбе, Казані, Ташкенті, Києві, Львові, Тарту.
 
За допомогою фотознімків було відкрито багато змінних зірок. Якщо {{Джерело?|1875 року було відомо тільки 143 змінні зорі}}, то на сьогоднішній день{{коли?}} їх відомо більше 20 000.
 
Надзвичайно велике значення мають точні виміри блиску змінних зірок. Це завдання виконує спеціальний прилад — фотометр. В такому приладі спостерігач одночасно бачить дві зірки: ту, яку спостерігає - справжню та другу — штучну. Спеціальний прилад дозволяє змінювати блиск штучної зірки і спостерігач порівнює блиск двох зірок. Пізніше було розроблено фотометри, які дозволяли виявляти почорніння зірки на фотографічних знімках і по ним визначали блиск зірки. [1]