Змінні зорі: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Olvin (обговорення | внесок) |
Olvin (обговорення | внесок) |
||
Рядок 13:
1572 року [[Тихо Браге]] детально описав яскраву нову зорю, що спалахула в сузір'ї Кассіопеї — її можна було спостерігати вдень при повному сонячному освітленні.
Перша регулярну змінну зорю відкрив 1596 року [[Давид Фабріціус|Давид Фабриціус]]. Визначаючи видиме положення однієї з планет, Фабриціус помітив невідому йому зорю другої зоряної величини в сузір'ї Кита. Вчений спостерігав за нею доти, доки вона стала непомітною для неозброєного ока. Цю зорю астроном назвав [[Міра]], що означає «чудесна». Пізніше Було з'ясовано, що її блиск змінюється періодично, максимуми повторюються в середньому через 331,6 доби.
Першим астрономом, який проявив підвищений інтерес до вивчення змінних зірок, був італієць Монтанарі (1633−1687). Він відкрив змінність β Персея — [[Алголь|Алголя]].
Рядок 25:
1783 року Гудрайк відкрив змінність зірки Орла.
Таким чином, складений Піготтом каталог змінних зір містив лише 12 небесних світил, на початку XIX століття були відкриті
* затемнювані,
Рядок 33:
* наднові,
* напівправильні змінні.
Наприкінці XIX століття, завдяки розвитку фотографії, з’явилась можливість отримувати знімки навіть слабких зір.
За допомогою фотознімків було відкрито багато змінних
▲За допомогою фотознімків було відкрито багато змінних зірок. Якщо {{Джерело?|1875 року було відомо тільки 143 змінні зорі}}, то на сьогоднішній день{{коли?}} їх відомо більше 20 000.
Надзвичайно велике значення мають точні виміри блиску змінних зірок. Це завдання виконує спеціальний прилад — фотометр. В такому приладі спостерігач одночасно бачить дві зірки: ту, яку спостерігає - справжню та другу — штучну. Спеціальний прилад дозволяє змінювати блиск штучної зірки і спостерігач порівнює блиск двох зірок. Пізніше було розроблено фотометри, які дозволяли виявляти почорніння зірки на фотографічних знімках і по ним визначали блиск зірки. [1]
|