|
'''Шахісти''' ('''Гра в [[шахи]]''', {{Lang-en|The Chess Players}}, {{Lang-en|Chess Game}}) — картина італійця [[Ліберале да Верона]] ({{Lang-it|Liberale da Verona}}, 1445-15271445—1527/29). Є частиною [[панно]] [[кассоне]] на невідомий літературний сюжет. Знаходиться в колекції музею [[Музей мистецтва Метрополітен|Метрополітен]], [[Сполучені Штати Америки|США]].
== Історія реконструкції панно кассоне ==
Картина написана приблизно у [[1475|1475 ро]]<nowiki/>ці. Розмір дерев'яної панелі — 34,9 на 41,3 сантиметрів. Розмальована поверхня — 33,3 на 40,3 сантиметрів. Зберігається в музеї Метрополітен. Інвентарний номер 43.98.8. Надійшла з приватної колекції за заповітом Мейтленд Ф. Гріггс у [[1943|1943 році]]<ref name="autogenerated1">[http://www.metmuseum.org/art/collection/search/436884 Keith Christiansen.]</ref>.
Картина і парна їй панель (1986.147) це фрагменти кассоне ({{Lang-it|cassone}}). Третій фрагмент знаходиться в колекції [[Бернард Беренсон|Бернарда Беренсона]] в Гарвардському Центрі ренесансних досліджень у [[Флоренція|Флоренції]]. Allen Weller (у 1940 році<ref>Allen Weller. </ref>) першим відзначив, що панель з колекції Беренсона знаходилася зліва від сцени шахової гри. Тільки після ідентифікації третього фрагменти розпису кассоне (фрагмента з дівчиною, яка з'являється у вікні палацу) стало можливим встановити це остаточно. Мистецтвознавча експертиза показала, що всі ці три фрагмента є фрагментами одної горизонтальної панелі і утворювали безперервну сцену, в якій фрагмент з колекції Беренсона дійсно знаходився між двома іншими<ref>Keith Christiansen in Painting in Renaissance Siena: 1420—1500. </ref>.
== Сюжет картини та панно ==
Панно ділиться на два послідовних епізоди: у першому епізоді дія відбувається на природі перед палацом, другий епізод відбувається в [[Інтер'єр|інтер'єрі]] кімнати цього палацу. У цьому епізоді юнак в супроводі трьох супутників сидить на камені перед палацом. Одягнена у вишукане візерункове плаття дівчина з тугою на обличчі з'являється у вікні палацу. Хлопець простягає руку до неї з благанням, в той час як вона піднімає праву руку, мовби закликаючи його приєднатися до неї.
На фрагменті Беренсона група молодих людей дивиться, як їх один грає в шахи з дівчиною, яка знаходиться в оточенні своїх подруг. На другому фрагменті дівчина зазнала поразки в партії, вона кладе праву руку на руку переможця, кокетливо повернувши голову в сторону, її погляд спрямований вгору і вбік. Подруги дівчини явно засмучені її поразкою.
Хоча окремі елементи подібної історії (юнак біля вікна і шаховий поєдинок між двома закоханими) присутні у деяких лицарських романах, всі спроби ідентифікувати конкретне літературне джерело зазнали поразки. В якості можливого першоджерела вказувався роман фр. Huon de Bordeaux, в якому молодий лицар Гуон, ставши [[Менестрель|менестрелем]], одержує право провести ніч з дочкою короля, перемігши її у партії в шахи<ref name="autogenerated2">Patricia Simons. </ref>. Але у цій розповіді немає епізоду з дівчиною біля вікна.
Патрісія Саймонс відзначала відверто [[Еротика|еротичний]] характер зображення гри на картині. Наявність свідків партії, котрі співчувають героям — постійний мотив подібних зображень. Мотив коханця, який вперше побачив свою кохану у вікна також був дуже поширеним в середньовічній лицарській літературі. Зокрема [[Данте Аліг'єрі|Данте]] бачив Беатріче біля вікна у [[Нове життя (Данте)|«Vita Nuova»]] (Розділ XXXV). Робилися спроби ототожнити панно з епізодом [[Декамерон|«Декамерону»]] [[Джованні Боккаччо|Боккаччо]]<ref>Paul F. Watson. </ref>.
Існує версія, що зображення не пов'язано з лицарськими романами і відображає іншу літературну традицію — [[Алегорія|алегоричні]] трактати, де пояснення окремих шахових правил чергується з абстрактними алегоріями на [[Етика|етичні]] теми. Зокрема, таким джерелом може бути книга Évrart de Conty (написана близько [[1405|1405 року]], манускрипт [[Робіне Тестар|Робіне Тестара]] у 1496-1498 роках, зберігається в Bibliothèque Nationale de France в [[Париж|Парижі]]; книга була опублікована в [[Монреаль|Монреалі]] у [[1993|1993 році]])<ref>Adrian W. B. Randolph. </ref>.
== Зображення шахової позиції на дошці ==
Дошка нестандартних розмірів (8 на 14 клітин), на ній присутні тільки чорні фігури. Створюється враження, що художник і його замовник інколи не грали у шахи. Фігури на дошці мають деяку схожість з реальними.
== Атрибуція картини ==
Початково була поширеною атрибуція цих фрагментів [[Франческо ді Джорджо ді Мартіні|Франческо ді Джорджо]], на цьому у [[1928|1928 році]] наполягала Helen Comstock<ref>Helen Comstock. </ref>. Така атрибуція була рішуче відкинута Federico Zeri (вперше у 1950 році<ref>Federico Zeri. </ref>), який стверджував, що це робота маловідомого північноіталійського художника і мініатюриста Джіроламо да Кремона ({{Lang-it|Girolamo da Cremona}}). Згодом ця ідея стала вельми поширеною<ref>Burton B. Fredericksen. </ref><ref>Burton B. Fredericksen and Federico Zeri. </ref>.
Карло дель Браво (вперше у статті 1960 року<ref>Carlo Del Bravo. </ref>) приписав ці панелі Либерале да Вероні, з датуванням [[1475]]. Його атрибуцію підтримали й інші фахівці<ref>Hans-Joachim Eberhardt in Maestri della pittura veronese. </ref>.
== Примітки ==
{{reflist}}
{{примечания}}
[[Категорія:Картини 1475]]
[[Категорія:Картини Метрополітен-музею]]
| 