Ненормативна лексика: відмінності між версіями

Уживається як лайливий вигук і як позначення [[Проституція|повії]], розпусної жінки. У цьому значенні відоме всім [[Східнослов'янські мови|східнослов'янським мовам]], де здавна також мало другий смисл&nbsp;— «людина в омані», «єретик» ({{lang-sla|блѧдь}}&nbsp;— «обман», «повія»). Поширенність уживання слова саме у цьому значенні підтверджують споріднені слова в інших [[слов'янські мови|слов'янських мовах]]: {{lang-pl|blędzieć}} («говорити не до речі», «верзти»), [[Чеська мова|ст.-чеськ.]] ''{{lang-cs|blesti''}} («верзти»), [[Верхньолужицька мова|верх.-луж.]] ''bledzić'' («базікати», «верзти»), [[Нижньолужицька мова|ниж.-луж.]] ''blada'' («базікання», «плітки»), [[Полабська мова|полаб.]] ''blǫdә'' («він марить», «він бачить уві сні»), {{lang-desr|блести, бледити/blesti, bléditi}} («говорити дурниці», «ганьбити»), {{lang-sl|blesti}} («марити», «верзти»), {{lang-cu|блѧдь}} («базікання», «марення», «єресь», «розпуста»). Походять від {{lang-x-slav|*blędь, *blęsti}}, які є варіантами {{lang-x-slav|*blǫdъ}} і ''*blǫditi'' (унаслідок змішення [[Юси|юсів]]), і тотожні за походженням словам ''блуд, блудити, блудниця''. Виводяться з [[Список індоєвропейських коренів|праіндоєвропейського кореня]] ''*blendh-'' («блудити», «погано бачити») і споріднені з лит. ''blęsti'' («замішувати їжу») і ''blęstis'' («темніти», «смутніти»), латис. ''blenstis'' («недобачати»), гот. ''blinds'' («сліпий»), дав.-верх.-нім. ''blint'' («сліпий»), дав.-англ. ''blundren'' («збовтувати», «змішувати»)<ref>{{ЕСУМ1}}</ref>, {{lang-en|blind}} («сліпий») і ''blend'' («змішую», «суміш»). Можливо, звідси також {{lang-en|blond}} («світлий»)<ref>{{Cite web|url = https://en.wiktionary.org/wiki/blond|title = blond|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.

Відоме більшості слов'янських мов: {{lang-lang3|be|}}, {{lang-bg|}}, {{lang-ru|хуй}} («[[статевий член]]»), {{lang-lang3|pl|}}, {{lang-cs|}}, {{lang-sk|chuj}} (так само), [[Кашубська мова|кашуб.]] ''chùj'' (так само)<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ6}}</ref>. Означає чоловічий статевий член, може також уживатися як непристойне щодо чоловіка, а також утворює похідні [[прикметник]]и, [[Дієслово|дієслова]] й [[прислівник]]и з найрізноманітнішими значеннями. Те ж саме стосується і його [[евфемізм]]ів&nbsp;— «хер» і «хрін». Походить від праслов'янського ''{{lang-x-slav|*xujь''}} («статевий член»)<ref name="ЕСУМ"/>. Споріднений з праслов. ''*xvojа, *xvojь'' (від якого походить слово «[[хвоя]]»), виводиться з праіндоєвроп. слова ''{{lang-x-ie|*skow-y-o''}} (від кореня ''*ksu-, *kes-''&nbsp;— «розчісувати»<ref>{{Cite web|url = http://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=\data\ie\piet&first=1261&encoding=utf-rus|title = Индоевропейская этимология|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>). Первісне значення&nbsp;— «колючка», «шпичак», «шип». Цікаво, що від цього кореня походить і слов'янське слово «[[кохання|«кохати»]]»<ref>{{ЕСУМ3}}</ref>. Порівнюється з {{lang-lt|skujà}} («хвоя»), лит. діал. ''skujà'' («гілочка хвойного дерева», «шишка», «луска»), {{lang-lv|skuja}} («хвоя»), [[Ірландська мова|дав.-ірл.]] ''scé < *skwiyats'' («[[глід]]»), {{lang-sq|hu}} («шип», «статевий член»)<ref name="ЕСУМ"/><ref>Этимологический словарь славянских языков, М.: «Наука», 1981, вып. 8, стр. 114.</ref>. Поширене виведення від праіндоєвроп. кореня ''*skēu-'' («різати», «дряпати»; помилкове тлумачення&nbsp;— «бути гострим») необґрунтоване. Безпідставні також гіпотези його неслов'янського походження, наприклад, зі східних мов ({{lang-mn|хуй}}&nbsp;— «піхви», «футляр», «оболонка»).

Слово «хер» (як лайливе) є [[росіянізм|запозиченням з російської мови]]. Первісно будучи слов'янською назвою літери [[Х]] (в українському варіанті мало бути «хір») тепер багато ким вважається непристойним, бо його здавна уживають як евфемізм слова «хуй»: замість всього слова вимовляли назву його першої літери<ref>{{Cite web|url = https://ru.wiktionary.org/wiki/хер|title = хер|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref><ref>{{Cite web|url = http://ps.org.ua/community/bbs/1844.html|title = Происхождение матерных слов...|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref><ref>{{Cite web|url = http://www.gramota.ru/spravka/buro/29_248354|title = Справочно-информационный портал ГРАМОТА.РУ – русский язык для всех|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. Після виходу слов'янських назв букв з широкого ужитку сприймається виключно як лайливе й у такому значенні було запозичене до української мови. Його [[семантика]] повністю повторює семантику слова «хуй».

«Мудак», «мудило»&nbsp;— лайливе позначення тупої людини. На заході України засвідчена також форма&nbsp;— «мудьо» («відлюдник», «мовчун»)<ref>{{Cite web|url = http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/gwara.htm|title = Короткий словник львівської ґвари|last = |first = |date = |website = http://www.ji.lviv.ua|publisher = Незалежний культурологічний часопис «Ї»|language = |accessdate = }}</ref>. Варіант «мудак», ймовірно, запозичений з російської ([[Морфологія (мовознавство)|морфологічно]] ідентичне слову ''дурак''&nbsp;— «дурень»). Походження слова вимушує припустити дві версії. Згідно з даними «[[Етимологічний словник української мови|«Етимологічного словника української мови»]]» це слово утворене від слова «мудо́» («[[яєчка|«чоловіче яєчко»]]»), відомого всім слов'янським мовам: рос. ''{{lang-ru|мудо''}}, болг. ''мъдо'', старослов. '''{{lang-cu|мѫдо'''}} (частіше у [[Двоїна|двоїні]]&nbsp;— '''мѫдѣ'''), серб. ''{{lang-sr|му́до/múdo''}} хорв. ''múdo'', словен. ''módo'', чеськ. ''moud'', словац. ''múd᾽, múdie'', польськ. ''{{lang-pl|mądа''}} (у жіночому роді), верх.-луж. і ниж.-луж. ''mud'', mudźe, полаб. ''mǫ́dа'' (множина). Виводиться з праслов'янського ''{{lang-x-slav|*mǫdo''}}, походження якого неясне<ref>{{Cite web|url = https://en.wiktionary.org/wiki/мудо|title = мудо|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>, можливо, від [[Список індоєвропейських коренів|праіндоєвроп.]] *''mAnd-'' («[[груди|жіночі груди]]», «[[вим'я]]», звідки й грец. ''μαστός'' та [[Давньоверхньонімецька мова|дав.-верх.-нім.]] ''manzon'')<ref>{{Cite web|url = http://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=\data\ie\piet&first=1701&encoding=utf-rus|title = Индоевропейская этимология|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. Непереконливе зіставлення з грец. ''{{lang-el|μήδεα, μέδεα, μέζεα''}} («соромітні місця»), ''μαδάω'' («розтікатися, випадати»), сер.-ірл. ''mess'' («жолудь») і дав.-інд. ''mádati, mádatē'' («він п'яний», «він бенкетує»). Також здогадне порівняння з [[Давньоіндійська мова|дав.-інд.]] ''máṇḍalas'' («круглий»), ''máṇḍalam'' («диск», «коло», «круг»), ''aṇḍám'' («яйце»)<ref name=":1">{{Cite book|title = Этимологический словарь Фасмера|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>. Проте, виходячи з семантики слів, «мудьо», «мудило», «мудак» скоріше слід пов'язати з давньоруським дієсловом '''моудити''' («баритися», «гайнуватися», «зволікати»), відомого й в інших слов'янських мовах (ст.{{lang-слов. '''cu|моудити''', '''мѫдити'''}}, {{lang-ru|мудить}}, {{lang-pl|mudzić}}). Інші паралелі: {{lang-bg|муден}} («повільний»), [[Верхньолужицька мова|верх.-луж.]] ''komuda'' («зволікання»), а також {{lang-ru|медленный}} («повільний»)<ref name=":1" />. Первісне значення, певно&nbsp;— «вайло», «телепень», «тюхтій».