Битва при Джильйо (1241): відмінності між версіями

Сицилійський флот Фрідріха II розбив у Джильо генуезький флот. Метою Римського флоту було перехопити делегацію високопоставлених [[Прелат|прелатів]] з Франції, Іспанії, Англії та Північної Італії, які подорожували з генуезьким флотом на шляху до Риму.▼

=== '''<big><u>Передумови</u></big>''' ===▼

Після перемоги Фрідріха в битві при Кортенуова 1237 року конфлікт розгорівся навесні 1239 р. між Папою та імператором щодо питання про Імператорські претензії на владу над містами Ломбардської Ліги. Це був відкритий конфлікт, який завершився у друге відрядження імператора - 20 березня 1239. З того часу обидві сторони не були готові йти на компроміс.▼

Восени 1240 року Папа видав церковним [https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA сановникам] Італії, Сицилії, Німеччини, Франції та Іспанії, запрошення на раду, яка мала б відбуватись на Великдень 1241 року в Римі, для розробки наступних кроків церкви проти імператора. У своїй якості короля Сицилії, Фрідріх II міг би легко придушити участь сицилійських прелатів, але духовенство інших країн зібралися незабаром після запрошення для візиту в Рим.▼

Імператор контролював сухопутний маршрут через центральну Італію і, таким чином, Рим був відрізаний по суші з північною Італією. Рада зібралася в Ніцці, де вона була вперше транспортована флотом Приморської Республіки Генуя, який очолювався урядом Гвельфів в своєму порту. Два легати (представники папи Римського) Джеймс Палестріні та Отто Сан-Нікола вели переговори з генуезцями для подальшого транспортування 32-х озброєних галер морським шляхом в Рим. Фрідріх II, дізнавшись про плани папи Римського, наказав в березні 1241 року Маріно ді Ебуло та Оберто Паллавісіні атакувати Геную по суші.▼

Імператорові довелося модернізувати його Сицилійський флот, щоб встановити контроль над генуезцями з моря. Імператор мав 27 галер під командою його сина Ензо разом з адміралом Ансалдо де Марі. Імператор звернувся за допомогою до Морської Республіки Пізи, яка була конкурентом Генуї і вірною Імператорові. Пізанський флот мав 40 галер та був під командуванням Уголіно Бузечеріні.▼

25 квітня Генуезький флот відпливши від пристані Генуї уперше попрямувало до Портофіно, де вони стояли на якорі декілька днів. Коли екіпаж дізнався про напад Оберто Палавіціно на місто Золачо, вони мали намір прийти на допомогу, але два легати утримувалили його, направляючи екіпаж на якнайшидше прибуття в Рим. На іншій зупинці в Порто Венері, вони дізналися про союз між сицилійських флотом і Пізанським флотом і, таким чином, тепер уміж місцем їх призначенням і ними був ворог. Їм вдалося минути Пізу, але не непоміченими, так як Імператорський флот вже був між островами Монтекрісто і Джильо. З бою Метью Париж записано:▼

<blockquote>" Найбільш кривавий бій, потім пішов в море між пізанцями. , , і генуезці, в битві генуезці були розбиті, і прелати і легати були взяті в полон, за винятком деяких, які були вбиті або потонули ".</blockquote>▼

У цьому та наступних боях Імператорський флот довів перевагу над генуезцями, особливо над численними пасажирами і їх багажем, які б могли вчинити малий опір, тільки для уникнення загрози затопленню. Імператорська сторона вдалася до потоплення 3 і викраденю 22 галер, вбивству 2000 солдатів, матросів і священиків і захоплені прелатів.▼

=== '''<u><big>Наслідки</big></u>''' ===▼

Наліт Генуезького флоту мав великий успіх для Імператора Фредеріка Другого. Майже усі високі сановники ради потрапили в його полон. Вони включали три Папські легати; Архієпископів, Єпископів, Абатів; вони уперше подорожували до Пізи, Сан Мініато і Неаполю. На суднах, які зберегли себе і змогли уникнути захоплення, були головним чином прелатами Іспанії. Імператор Фредерік Другий проголосив його перемогу, щоб бути судженням Бога і символом проти незаконності його переслідування папою римським Грегорієм IX. Комуну Пізи відлучив від церкви папа римський Грегорі IX і заборона тривали до 1257.▼

Тільки з швидкою смертю папи римського Грегорія IX в серпні 1241 напруженість ситуації почала зменшуватись. Фредерік Другий звільнив легатів для нових виборів нового папи римського. Проте, виявилось, що новообраний папа римський Немовля IV є також непримиренним опонентом як і його попередник. У 1244 він зайняв своє місце вигнання у безпечному Ліоні, де цього разу збори Першої Ради Ліона були досягнуті, які формально скидають Імператора з престолу.▼

* [[Генуезька республіка|Республіка Генуя]]▼

* [[Пізанська республіка|Республіка Піза]]▼

* [[Морські республіки Італії]]▼