Ямельниця: відмінності між версіями

'''Яме́льниця''' — [[село]] в Україні, в [[Сколівський район|Сколівському районі]] [[Львівська область|Львівської області]]. Населення становить 547 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ямельницька сільська рада.

== Історія ==

'''З історії села'''

У зеленому міжгір'ї Карпат серед смерек, ялин, буків та берізок розкинулося село Ямельниця. Знаходиться воно у дуже мальовничій долині, яку оперізують гірські вершини. Очевидно, самою природою було визначено, щоб ця місцина була заселена людьми ще в глибоку давнину. Проте письмових пам'яток про перших переселенців не збереглося.

В одному з переказів йдеться, що назва села пішла від того, що тут було багато млинів, куди з'їжджалися молоти зерно люди з інших сіл. Мабуть, у цьому є доля правди. Адже, ще у 30-х роках XX століття у селі було три млини.

<br/>У іншій легенді є такі слова: "Було це в сиву давнину. Часті набіги татар спустошували землі Галицько-Волинського князівства. Серед них і землі, де сьогодні знаходиться село Ямельниця. Мужньо захищали землі князі. Після одного такого бою князь запитав їх, чого б вони бажали за те, що так мужньо билися. Вони попросили дати їм землю, де зараз це село.

<br/>У інших переказах розповідається, що засновником села був утікач від татаро-монгольської неволі&nbsp;— Матій. Ще сьогодні територію, де, можливо, стояла його (перша в селі) хата називають Матьховою.

<br/>Люди, які проживали у Матьхові, водили різати бички в іншу частину села, де були густі ліси. Нині цей куток називається Бичковою. Третя частина села отримала назву Ровінь. Гірський хребет, який розмежовує села Ямельниця і Орів, називається Діл, а місцевість під ним&nbsp;— Підділ. П'ята частина&nbsp;— Нижній кінець&nbsp;— була заснована найпізніше.

<br/>У XVI–XVII століттях село перебувало під владою польських феодалів. Часи польсько-шляхетського панування у селі підтверджуються документально, матеріалами ревізії поселень Пермської землі за 1862 рік. Селяни Ямельниці, як і всієї Галичини, відробляли панщину та виконували інші повинності. Проте люди не мирилися із жорстоким панським гнітом. Багато селян втікало на Поділля та Наддніпрянщину.

<br/>З 1772 року бере початок австрійське панування. Все господарське життя було у руках шляхти, дідичів, що використовували працю поневоленого селянства.

<br/>На початку 30-х років у селі пожвавилася просвітницька робота, ініціаторами її виступили священики та учителі місцевої школи. Була відкрита читальня «Просвіти», для якої 1937 року було побудоване нове приміщення на кошти жителів&nbsp;— «Народний дім». На його відкриття у травні на Зелені свята до Ямельниці з'їхалися люди зі [[Стрий|Стрия]], [[Дрогобич]]а, [[Борислав]]а, [[Сколе]], довколишніх сіл.

Не один раз зі сцени цього «Народного дому» лунали слова [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]], [[Іван Франко|Івана Франка]], [[Леся Українка|Лесі Українки]], Сидіра Воробкевича та інших письменників. ставилася вистави «Назар Стодоля», «Наталка Полтавка» та інші. Регулярними стали виступи хористів, якими керували диригенти Дацюк і Жолобович, а пізніше Лука Плитин.

<br/>1937 року замість «Лугу», розпущеного польськими властями, під керівництвом отця Ганущака було організовано КУАМ (Католицьку акцію української молоді). Головою КАУМу був Данило Карпин. Активістами цієї організації були В.&nbsp;П.&nbsp;Савчин, В.&nbsp;С.&nbsp;Попович, М.&nbsp;П.&nbsp;Гнатів.

<br/>Поряд із позитивними зрушеннями було чимало і такого, що гальмувало розвиток українського відродження в селі. Насамперед, посилення польського окупаційного гноблення. І це позначалося на усьому: громадському житті, церковних справах, шкільництві.

<br/>1938 року у селі було створено свою організацію ОУН. Серед її засновників буди Дмитро Карпин, Осип Чущак, Іван Смолій .

<br/>У грудні 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Німці обложили селян великими податками. Всю живність змушували здавати властям. Почався голод. Багатьох людей насильно забирали на примусові роботи у Німеччину. На перешкоду німцям часто ставали воїни УПА. У 1943–1944 роках на території села активно діяли дві сотні повстанців.

1952 року Ямельницький колгосп приєднали до сусіднього колгоспу ім. Жданова (села Підгородці, Сопіт, Урич).

<br/>Не обминуло Ямельницю нове лихо. Почали вивозити людей в інші місцевості: Донбас, Сокальський район. Робилось усе це примусово. Вивезли більше третини жителів села.

<br/>У 50-60 роки посилився наступ на духовні цінності населення села. Були знищені хрест, поставлений на честь скасування кріпацтва, невелика дерев'яна каплиця в одному із кінців села&nbsp;— Бичкові. Кілька разів пробували закрити доступ людям до церкви, але ямельничани відстояли свої права.

 

== Сьогодення ==

В селі 2&nbsp;км дороги з чорним покриттям, 2&nbsp;км з твердим покриттям і 14&nbsp;км з ґрунтовим покриттям.

 

 

В селі є діюча церква св. ап. Івана Богослова, в ній почергово проводять богослужіння парафії УГКЦ (настоятель о. Микола Струналь) та УПЦ КП (настоятель о. Андрій Перун).