Козак Сергій Борисович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 7:
| Дата народження = 21.9.1961
}}
'''Козак Сергій Борисович''' (* [[21 вересня]] [[1961]], м. [[Костопіль]], [[Рівненська область]]) — журналіст, літературознавець, бібліограф, видавець, письменник. Перший журналіст незалежної України, запрошений на працю до [[США]], де редагував у [[Детройт]]і тижневик «[[Українські вісті (часопис)]]». Автор низки літературно-художніх, науково-популярних, наукових видань. Член [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]] від 2000 р., [[Національна спілка журналістів України|Національної спілки журналістів України]] від 2006 р. Доктор філософії УВУ (м. Мюнхен, Німеччина), PhD.
 
== Біографія ==
Рядок 13:
Закінчив факультет [[журналістика|журналістики]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського національного університету імені Тараса Шевченка]] (1987). Упродовж 1991–1993 рр. навчався на факультеті славістики Мічиґанського університету (США). Протягом 2001–2003 рр. здобував освіту в Німеччині, де захистив дисертацію.
 
Працював спецкором газети «[[Літературна Україна]]» (Київ, 1987—1991;1991—2000 — власкор у США, від 2010 — головний редактор), у редакції газети «[[Українські вісті]]» (м. Детройт, США, 1991–2000 — редактор; 1994–2000 — головний редактор).
У січні 2015 р. за власним бажанням звільнився з посади головного редактора газети «[[Літературна Україна]]». Звідтоді – головний редактор «Української видавничої спілки» (книжкові серії «Бібліотека української діаспори», «Часописи української діаспори», «Українська бібліотека ім. Івана Багряного» та ін.).
 
== Творчість ==
Автор виданих у США, Канаді, Німеччині та Україні книжок: «Омріяний дзвін» (1995), «Скресання криги» (1996), «З усіх чужин» (1997); «Колядки над Ізаром» (2000), «Гортаючи пожовклі сторінки» (2002), «Волинська літературна еміграція» (2007, 2012), «“Українські вісті“ в Європі й Америці (1945–2000)» (2010), «Як вони пишуть» (2013), «Українська література у вигнанні» (2014), «Українська діаспора: літературний контекст» (2015), «“Київ“ на вулицях Філадельфії» (2016), «Раритети української діаспори» (у 4-х томах) (Київ, в-во «Ярославів Вал», 2016-2017), фотоальбомів «Полтавщина літературна» (2015) і «На берегах Хоролу і Сули: полтавські дороги Тараса Шевченка» (у співавт. з Дариною Козак) (2016).
 
Упорядник кн.книжки спогадів про Т. Осьмачку «Живий Осьмачка» (1998, 2013), кн.книжки публіцист.публіцистики Василя Гришка «Карби часу» (Київ, «Смолоскип», 2009, том ІІ), кн.книжки публіцист.публіцистики М. Воскобійника «Україна — ХХ: національна ідея і чин» (Київ, «Ярославів Вал», 2011), а також «Українська планета Ді-Пі» (2013), «Українська еміграція» (2014), «Біографії» (2014), «Від Івана Багряного до Миколи Гоголя» (2014), «Архів діаспори» (2014), «Його голос чути досі» (Про Анатолія Дімарова) (співупор.співупорядник Євдокія Дімарова, 2014), «Героям слава!» (2014), «Любіть Україну» (2014), «Висока вона, Тарасова гора» (2015), «Іван Багряний: український письменник і політичний діяч» (2016), «Від «"Скельки»" до «"Буйного вітру"» (2016), «Мовний всесвіт Івана Багряного» (2016), «Під небом чужини: письменники української еміграції» (у співавторстві з Дариною Козак) (2017) та ін.
 
Засновник і головний редактор книжкової серії «Бібліотека газети «"Літературна Україна"» (вийшло 20 випусків, 2010 – 20162010–2016). За його керівництва «[[Літературна Україна|Літературну УкраїниУкраїну]]» занесено до «Книги рекордів України» (2013), а часопис «[[Українські вісті]]» (США) відзначено Міжнародною премією ім. Пилипа Орлика («За внесок у демократію») (1995). Відомості про Сергія Козака розміщено в «Енциклопедії Сучасноїсучасної України».
 
== Відзнаки ==