Флорентійський собор: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Grenuh (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 7:
У соборі взяли участь [[візантійський імператор]] [[Іоанн VIII Палеолог]], константинопольський [[патріарх]] [[Йосиф II (константинопольський патріарх)|Йосиф II]], київський [[митрополит]] [[Ісидор]].
 
В липні 1439 року укладено [[Флорентійська унія|Флорентійську унію]] на умовах визнання вищості [[Папа Римський|папи]], прийняття догм [[Католицтво|католицького]] віровчення із збереженням обрядів східної християнської церкви.
 
== Флорентійська унія ==
Рядок 14:
Флорентійська унія укладена на соборі в [[Флоренція|Флоренції]] [[1439]] між східною та західною (Римською) церквами. [[Візантія|Візантійський]] імператор [[Іоанн VIII Палеолог]] був зацікавлений в унії з політичних причин (загроза турків), хоч були між грецькими ієрархами такі, що хотіли унії з релігійних мотивів (патріарх Йосиф II, архієпископ Віссаріон й інші). Сподівана військова допомога Заходу проти турків не була дана, і тому Флорентійська унія у Візантії не мала успіхів. В той же час, головною причиною краху унії є факт, що підписуючи орос собору, кожна сторона вкладала свій зміст в його текст. За шість місяців до падіння Візантії, Ісидор Київський, ставший на той час патріархом Константинопольским, проголосив Унію в Софіївському Соборі в присутності Імператора, єпископату, і мирян. Проте ця міра разглядувалась як тимчасова великою частиною населення Константинополя.<ref>{{Cite web|url=https://www.academia.edu/12517867/COUNCIL_OF_FLORENCE_THE_UNREALIZED_UNION|title=Dezhnyuk, Council of Florence: The Unrealized Union|last=Дежнюк|first=Сергій|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
 
Визначним діячем Флорентійської унії був київський митрополит [[Ісидор]], який на Ферраро-Флорентійському соборі представляв Церкву Русі. Повернувшися до Москви (тодішній осідок київської митрополії), Ісидор наразився на опір московського Великого князя і духовенства, бо, мовляв, сам факт унії суперечить правилам Церкви<ref>http://www.heretics.com/library/docs/ap_rulez.htm , [[Апостольські правила]] 10, 11, 45, 46, 65, 71</ref>; його заходи не дістали підтримки також серед польської ієрархії. Проте київський князь [[Олелько Володимирович]] ставився прихильно до Флорентійської унії. Ісидор, не маючи ширшої підтримки, залишив Русь і жив у Римі. Важливим наслідком унії був [[схизма|розкол]] Київської митрополії на уніатськусамопроголошену зрадну греко-католицькуМосковську церкву таі Руську православну церкву яка лишилася вірна догматам та єдиним оплотом істиної віри, тому і змушена обирати митрополита собі сама(українсько-білоруську). В останній вплив Флорентійської унії частково тривав до 1501. Умови унії стали підставою для [[Берестейська унія|Берестейської унії]] 1596 року.
 
Де факто рішення Флорентійського собору не скасовано, оскільки досі не було скликано [[Собор вселенський|Вселенського православного собору]], який міг би відмінити ті рішення, що були узгоджені на «Флорентійському соборі» (скликанню такого собору перешкоджає [[Російська православна церква|РПЦ]])<ref>{{Cite web|url=http://www.agnuz.info/tl_files/library/books/danilov_posledstviya/page11.htm|title=|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
Де факто РПЦ неоднократно пропонувала уніатам повернутися в лоно істиної церкви до догматів встановлених ще вселенською християнською церквою але цього не сталося.(цьому перешкоджує папа)
 
== Примітки ==