Жорж Клемансо: відмінності між версіями

За спогадами українського вченого П. Чубатого, був готовий підтримати створення незалежної Української держави під керівництвом гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського Павла]] як санітарного кордону від більшовицької Росії, надати різноманітну підтримку взамін за повернення нею 5 більйонів золотих [[франк]]ів&nbsp;— половини суми, позиченої Францією Російській імперії перед початком І-ї світової. Після повалення гетьмана не захотів мати справу з урядом Директорії УНР, вважаючи його комуністичним.<ref>Михайло Гуцуляк.'' Перший листопад 1918 на Західних землях України''… С. 164–170164—170</ref>

Негативно ставився до створення незалежної [[Українська держава|Української держави]], наполягав на включенні [[:Категорія:Українські етнічні краї|етнічних українських земель]] до складу територій інших країн. Під час [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької мирної конференції 1919–19201919—1920 років]] очолював французьку делегацію, яка мала найбільш непримиренну позицію щодо визнання Української державності.

Заявив, що Симон Петлюра&nbsp;— «майже большевик», звинуватив його у єврейських погромах. Не висловив свого протесту проти використання польських військ під командуванням генерала Юзефа Галєра проти [[ЗУНР]], [[УГА]]. Щоправда, запросив українську делегацію на Паризькій мирній конференції у травні 1919 року до своєї резиденції на перемовини.<ref>''М. Литвин, К. Науменко''. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с.: іл.— С. 210–211210—211 ISBN 5-7707-7867-9</ref>

* Ігор Дацків''. Дипломатія ЗУНР на Паризькій мирній конференції 1919 &nbsp;р.'' // [[Український історичний журнал]].— К., №&nbsp;5 (482) за вересень-жовтень 2009.— С. 121–137121—137. ISSN 0130-5247