Тоталітаризм: відмінності між версіями

Критики стверджують що "тоталітарна особистість — це людина з нерозвинутим внутрішнім світом і саморефлексією, з відсутньою чи недостатньою самокритичністю, з невмінням адекватно-критично оцінювати навколишній світ і себе в цьому світі; однобока, одномірна, духовно рахітична особистість, яка не розвинула гармонійно свої духовні та інтелектуальні начала. Будучи залежною від обставин, влади, від власних вад, не має сили волі з ними боротись […] Тоталітарна людина знаходиться у вузькому інформаційному полі, її формує однобічна, безальтернативна інформація […] Відчужена людина, у якої нема жагучого прагнення до істини та свободи, прагне знайти опертя у міфі, а тому стає легкою здобиччю різного роду ловців душ, голосів та грошей. Це наслідок глибокої самотності сучасної людини в середовищі прагматичних комунікацій. Екзистенційна проблема самотності загострюється в комп'ютерну епоху; зв'язки з іншими людьми стають дедалі віртуальнішими, взаємне спілкування з живими людьми витісняється його ерзацем — комп'ютерними іграми, спогляданням телеведучих, політиків, попсових кумирів, голівудських зірок, які стають ближчими за найближчих родичів та приятелів. Все це поглиблює небезпеку тоталітаризації масової свідомостітоталітарна особистість — це людина з нерозвинутим внутрішнім світом і саморефлексією, з відсутньою чи недостатньою самокритичністю, з невмінням адекватно-критично оцінювати навколишній світ і себе в цьому світі; однобока, одномірна, духовно рахітична особистість, яка не розвинула гармонійно свої духовні та інтелектуальні начала. Будучи залежною від обставин, влади, від власних вад, не має сили волі з ними боротись […] Тоталітарна людина знаходиться у вузькому інформаційному полі, її формує однобічна, безальтернативна інформація […] Відчужена людина, у якої нема жагучого прагнення до істини та свободи, прагне знайти опертя у міфі, а тому стає легкою здобиччю різного роду ловців душ, голосів та грошей. Це наслідок глибокої самотності сучасної людини в середовищі прагматичних комунікацій. Екзистенційна проблема самотності загострюється в комп'ютерну епоху; зв'язки з іншими людьми стають дедалі віртуальнішими, взаємне спілкування з живими людьми витісняється його ерзацем — комп'ютерними іграми, спогляданням телеведучих, політиків, попсових кумирів, голівудських зірок, які стають ближчими за найближчих родичів та приятелів. Все це поглиблює небезпеку тоталітаризації масової свідомості"<ref>Гадяцький В. Тоталітаризм на рівні особистості та його подолання // Філософія ОСВІТИ 1-2 (8) / 2009.</ref>.

 

[[Христос Яннарас]] говорить про два постулати політикуму, які без жодних сумнівів визнаються всіма суспільно-політичними рухами. Один із них стверджує, що спосіб вирішення соціальних проблем можна визначити об’єктивно. Другий постулат говорить  про можливість діяльного, політичного здійснення цих рішень. Прикметним є те, що в основі цих постулатів лежить вимога об’єктивності, тобто рішення мають бути демарковані та здійснені об’єктивно. «Об’єктивність, у свою чергу, означає зневагу щодо суб’єктивного фактора в  його особистісному вимірі; вона вимагає створення теорії, що пропонує рішення, і політики, що впроваджує їх, залишаючи осторонь прагнення і спроможність тих конкретних осіб, котрі втілюють ці рішення у життя. Політичні теорії й відповідні політичні дії, що з них випливають, стають важливішими за конкретних людей, яким вони прагнуть допомогти і життя яких бажають «удосконалити». Інтелектуальні форми цих рішень…й етика покірливості ідеологічній «лінії» поневолюють індивідів, роблячи їх подібними один до одного… Мізерна купка людей приймає і здійснює рішення, що мають «врятувати» кожного, незалежно від того, хоче він цього чи ні. Тоталітаризм – ось слово, яким можна адекватно виразити значення і зміст… тієї «об’єктивності», яка сприймається як самоочевидна передумова «морального» аспекту суспільно-політичних систем… Тоталітаризм – органічний симптом, продукт цивілізації як такої, її сутнісна характеристика… «Об’єктивна» істина передбачає «раціональність» єдино можливим способом тлумачення і врядування природної та історичної реальності»<ref>Яннарас Х. Ч. Свобода етосу / Пер. з англ. – К.: Дух і літера, 2003. – С. 181-182.</ref> .