Термінал ЗПГ Грейн: відмінності між версіями

Ще з 1982 року на місці майбутнього терміналу діяло сховище ЗПГ у складі чотирьох резервуарів об’ємом по 50000 м³, призначене для покриття пікового споживання природного газу.<ref name=":0">{{Cite web|url=http://www.hydrocarbons-technology.com/projects/grainlngkent|title=Grain LNG Terminal Expansion, Kent|website=Hydrocarbons Technology|accessdate=2017-03-04}}</ref> В 1990-х роках ВеликобританіяВелика Британія почала стрімко збільшувати споживання блакитного палива, що забезпечувалось власними родовищами у Північному морі. Втім, в у 2000-х видобуток вже почав знижуватись, тоді як попит продовжував зростання. Тому був організований трубопровідний імпорт з Норвегії ([[Vesterled]], [[Langeled]]) та облаштовані інтерконектори з Бельгією та Нідерландами ([[Інтерконектор]], [[Балгзанд – Бактон (газопровід)|Балгзанд-Бактон]]), що давали доступ до ринку газу континентальної Європи. Крім того, вирішили приступити до розвитку інфраструктури поставок ЗПГ.