Відкрити головне меню

Зміни

м
Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після
|direction=vertical |align=right |width=200
|image1 = Pluto-map-hs-2010-06-a-faces.jpg
|caption1 = Зображення Плутона, побудовані 2010 року за знімками «[[Габбл (телескоп)|Габбла»]]» ({{s|2002—2003}})
|image2 = Pluto & Charon (Sub-earth 10 degrees latitude, 10 degrees longitude).png
|caption2 = Карти альбедо Плутона й Харона, складені 1992 року за спостереженнями взаємних затемнень ({{s|1984—1990}})
Поверхня Плутона дуже неоднорідна. Це друге за контрастністю тіло Сонячної системи після [[Япет (супутник)|Япета]]: альбедо різних ділянок його поверхні варіює від 10 до 70&nbsp;%<ref name=Stern_2015/>. Ця неоднорідність при обертанні Плутона призводить до періодичної змінності його блиску (зміни сягають {{s|0,35[[видима зоряна величина|<sup>m</sup>]]}}, або близько 40&nbsp;%, причому ця величина дещо варіює з часом)<ref name=Stern_2014/>. Змінюється при обертанні Плутона і його спектр, що дало змогу навіть за наземними спостереженнями отримати деякі дані про розподіл різних речовин на його поверхні<ref name=Grundy_2013/>.
 
Відстань до Плутона й можливості наземних телескопів не дозволяють отримати якісні знімки його поверхні. На фотографіях, зроблених космічним телескопом «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]]», видно лише найбільші деталі альбедо<ref name=Hubblesite_2010/>. Зображення з добрим [[роздільна здатність (оптика)|розділенням]] вдалося отримати лише 2015 року за допомогою космічного апарату [[New Horizons]].
 
Першими зображеннями Плутона були карти [[альбедо]], створені за спостереженнями його затемнень [[Харон (супутник)|Хароном]], що відбувалися в {{s|1984—1990 рр}}. Їх побудова базується на тому, що затемнення яскравої ділянки поверхні спричиняє більшу зміну блиску, ніж затемнення тьмяної. Завдяки цьому комп'ютерна обробка спостережень змін яскравості при затемненнях дає змогу зробити мапу альбедо оберненої до Харона півкулі Плутона. На цих картах теж видно лише найбільші деталі альбедо, зокрема, широку темну смугу південніше екватора<ref name=Young_2001/><ref name=Buie_1992/><ref name=Stern_2014/>.
}}
{{main|Супутники Плутона}}
У Плутона відомо п'ять [[супутник]]ів, один із яких&nbsp;— [[Харон (супутник)|Харон]]&nbsp;— набагато більший за інші. Він був відкритий 1978 року за наземними спостереженнями {{нп|Джеймс Волтер Крісті|Джеймсом Крісті|en|James W. Christy}}, а інші&nbsp;— значно пізніше за допомогою космічного телескопа «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]]». [[Нікта (супутник)|Нікту]] й [[Гідра (супутник)|Гідру]] виявили 2005 року, [[Кербер (супутник)|Кербер]]&nbsp;— 2011, а [[Стікс (супутник)|Стікс]]&nbsp;— 2012.
 
Найближчий до Плутона супутник&nbsp;— Харон; далі йдуть Стікс, Нікта, Кербер та Гідра. Всі вони обертаються по майже колових орбітам, що лежать приблизно в площині екватора Плутона, у той же бік, що й він навколо своєї осі<ref name=Stern_2015/><ref name=Walsh_2015/>. Всі супутники Плутона близькі до [[орбітальний резонанс|орбітального резонансу]]: періоди їх обертання співвідносяться приблизно як 1:3:4:5:6. Три з них&nbsp;— Стікс, Нікта та Гідра&nbsp;— справді перебувають у резонансі зі співвідношенням періодів 18:22:33<ref name=Showalter_2015/>.
| align="center" colspan="2" | Знімки [[New Horizons]] (не в масштабі)
|}
Ці супутники були знайдені разом на знімках космічного телескопа «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]]», зроблених 15 та 18 травня 2005, й отримали [[тимчасові назви в астрономії|тимчасові позначення]] {{s|S/2005 P 1}} і {{s|S/2005 P 2}}<ref name=IAUC_8625/>. [[21 червня]] [[2006]] року МАС офіційно назвав їх [[Гідра (супутник)|Гідра]] (або {{s|Плутон III}}) і [[Нікта (супутник)|Нікта]] ({{s|Плутон II}}) відповідно<ref>{{cite web|publisher=[[Міжнародний астрономічний союз|IAU]]|date=2006-06-21|title=IAU Circular No. 8723 — Satellites of Pluto|url=http://www.cbat.eps.harvard.edu/iauc/08700/08723.pdf |archiveurl=http://www.webcitation.org/64vXJpjRM|archivedate=2012-01-24|deadurl=no}}</ref>. Обертаються вони вдвічі-втричі далі за [[Харон (супутник)|Харон]]: радіус орбіти Нікти&nbsp;— 49 тис. км, а Гідри&nbsp;— 65 тис. км<ref name=Stern_2015/>. Вони перебувають в [[орбітальний резонанс|орбітальному резонансі]]: за час трьох обертів Нікти Гідра робить два<ref name=Showalter_2015/>.
 
Розмір Гідри&nbsp;— 43×33&nbsp;км, а Нікти&nbsp;— 54×41×36&nbsp;км. Їх маса точно не відома; груба оцінка&nbsp;— 0,003&nbsp;% маси Харона (0,0003&nbsp;% маси Плутона) в кожної. На їх поверхні видно [[метеоритний кратер|кратери]]. На різних ділянках помітно відрізняється [[альбедо]], а у Нікти&nbsp;— й колір: там виявлено темну червонувату область, що оточує великий кратер<ref name=Weaver_2016/><ref name=Stern_2015/>.
=== Кербер і Стікс ===
{{main|Кербер (супутник)|Стікс (супутник)}}
У червні 2011 року за допомогою телескопа «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]]» у Плутона виявили ще один супутник. Спершу він отримав позначення {{s|S/2011 (134340) 1}}, {{s|S/2011 P 1}} та Р4<ref name=Showalter_2011/><ref name=NASA_P4/>, а в липні 2013&nbsp;— назву [[Кербер (супутник)|Кербер]]. Його розмір, як виявилося згодом, становить близько 12×4,5&nbsp;км<ref name=jhuapl_Kerberos>{{cite web |url=http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20151022 |title=Last of Pluto’s Moons – Mysterious Kerberos – Revealed by New Horizons |publisher=JHU Applied Physics Laboratory |date=2015-10-22 |archiveurl=http://archive.is/3Y1rW |archivedate=2015-10-23 |deadurl=no}}</ref>, а радіус орбіти&nbsp;— 58 {{s|тисяч км}}<ref name=Stern_2015/>.
 
У липні 2012 року тим же інструментом було відкрито п'ятий супутник Плутона<ref name=hubblesite_P5/>. Його тимчасовим позначенням стало {{s|S/2012 (134340) 1}} або Р5, а в липні 2013 року йому дали назву [[Стікс (супутник)|Стікс]]. Розмір цього супутника&nbsp;— 7×5&nbsp;км<ref name=NASA_Styx>{{cite web |url=http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/10/10/new-horizons-picks-up-styx |title=New Horizons Picks Up Styx |publisher=NASA |date=2015-10-09 |archiveurl=http://archive.is/HuNwT |archivedate=2015-12-03 |deadurl=no}}</ref>, а радіус орбіти&nbsp;— {{s|42 тисячі км}}<ref name=Stern_2015/>.
[[Файл:Atlas V 551 roars into blue sky.jpg|left|thumb|[[New Horizons]], запуск [[19 січня]] [[2006]].]]
 
Віддаленість Плутона і його невелика маса роблять його дослідження за допомогою [[Космічний апарат|космічних апаратів]] важкими. Його міг би відвідати «[[Вояджер-1]]», але перевагу було надано прольоту поблизу супутника [[Сатурн (планета)|Сатурна]]&nbsp;— [[Титан (супутник)|Титана]], і траєкторія польоту виявилася несумісною з прольотом поблизу Плутона. У «[[Вояджер-2|Вояджера-2»]]» взагалі не було можливості наблизитися до Плутона<ref>{{cite web|url=http://voyager.jpl.nasa.gov/faq.html|title=Voyager Frequently Asked Questions|accessdate=2015-12-04|publisher=Jet Propulsion Laboratory|date=14 January 2003|archiveurl=http://www.webcitation.org/615UcQbPa|archivedate=2011-08-21 |deadurl=no}}</ref>. Ніяких серйозних спроб дослідити Плутон не робилося аж до останнього десятиріччя XX століття. У серпні 1992 року вчений [[Лабораторія реактивного руху|Лабораторії реактивного руху]] Роберт Стеле зателефонував першовідкривачу Плутона Клайду Томбо з проханням надати дозвіл на відвідання його планети. Пізніше Томбо згадував: «Я сказав йому: ласкаво просимо, але це буде довга й холодна подорож»<ref>{{cite web|title=The last world|author=Dava Sobel.|publisher=Discover magazine|url=http://discovermagazine.com/1993/may/thelastworld215|date=1993-05-01|accessdate=2015-12-04|archiveurl=http://archive.is/dG3q|archivedate=2012-07-17|deadurl=no}}</ref>. Попри отриманий імпульс, [[НАСА]] скасувало в 2000 місію до Плутона і [[Пояс Койпера|поясу Койпера]] «Pluto Kuiper Express», посилаючись на збільшення витрат і затримки з [[Ракета-носій|ракетою-носієм]]<ref>{{cite web|title=Pluto Kuiper Express|author=Williams D. R.|publisher=NASA Goddard Space Flight Center|url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/masterCatalog.do?sc=PLUTOKE|date=2005|accessdate=2015-12-04|archiveurl=http://www.webcitation.org/615Ud2mrR|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
 
Після інтенсивних політичних дебатів місію до Плутона було переглянуто, і 2003 року під назвою [[New Horizons]] вона отримала фінансування американського уряду<ref>{{cite web|title=Pluto Mission a Go! Initial Funding Secured|author=Robert Roy Britt.|publisher=Space.com|url=http://www.space.com/scienceastronomy/pluto_horizons_030225.html|date=2003|accessdate=2007-04-13|archiveurl=http://web.archive.org/20030418155403/www.space.com/scienceastronomy/pluto_horizons_030225.html|archivedate=2003-04-18}}</ref>. Апарат було успішно запущено [[19 січня]] [[2006]]. Керівник цієї місії Алан Стерн підтвердив чутки, що в нього покладено частину попелу від [[Кремація|кремації]] померлого 1997 року [[Клайд Томбо|Клайда Томбо]]<ref>{{cite web|title=Happy 100th Birthday, Clyde Tombaugh|author=Stern A.|publisher=JHU Applied Physics Laboratory|url=http://www.jhuapl.edu/newscenter/pressreleases/2006/060203.asp|date=2006-02-03|accessdate=2015-12-04|archiveurl=http://www.webcitation.org/615UdUocR|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. На початку 2007 апарат зробив [[гравітаційний маневр]] поблизу Юпітера, що надало йому додаткового прискорення. Найтісніше наближення апарату до Плутона відбулося [[14 липня]] [[2015]]. Спостереження Плутона почались за 5 місяців до того й тривали ще протягом місяця після зближення. Передача цих даних буде завершена не раніше вересня 2016-го року<ref>{{cite news |url=http://www.gizmag.com/new-horizons-downlink/39295/ |title=New Horizons begins massive 'treasure trove' data downlink |work=Gizmag |first=David |last=Szondy |date=September 7, 2015 |accessdate=February 28, 2016}}</ref>. Дослідивши систему Плутона, апарат полетів далі в пояс Койпера, до об'єкта {{mpl|2014 MU|69}}.
 
=== Плутон як планета ===
На [[пластинки «Піонера»|платівках]], що відправилися з зондами «[[Піонер-10]]» і «[[Піонер-11]]» на початку 1970-х, Плутон ще згадується як планета Сонячної системи. Ці пластинки з [[анодування|анодованого]] [[Алюміній|алюмінію]], надіслані з апаратами в далекий космос із надією, що їх виявлять представниками [[Позаземні цивілізації|позаземних цивілізацій]], мають надати їм уявлення про дев'ять планет Сонячної системи<ref>{{cite web|title=Spacecraft Artifacts as Physics Teaching Resources|author=Robinett R. W.|publisher=Department of Physics, The Pennsylvania State University|url=http://waiferx.com/Physics/2006/Fall/Ast10/Goals/FinalExam/TPT2001-RWRobinett.pdf|date=2001|accessdate=2015-12-04|archiveurl=http://www.webcitation.org/615Udz00n|archivedate=2011-08-21}}</ref>. Апарати, що відправилися з подібним [[Золотий диск «Вояджера»|посланням]] у тих же 1970-х&nbsp;— «[[Вояджер-1|«Вояджер-1»]]» і «[[Вояджер-2|«Вояджер-2»]]»<ref>{{cite web|title=Space Topics: Voyager — The Golden Record|publisher=Planetary Society|url=http://www.planetary.org/multimedia/space-images/spacecraft/the-golden-record.html|accessdate=2015-12-04|archiveurl=http://www.webcitation.org/615UePqC2|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>&nbsp;— також несли з собою інформацію про Плутон як про дев'яту планету Сонячної системи.
 
1943 року [[Гленн Теодор Сіборг|Гленн Сіборг]] назвав нещодавно відкритий ним хімічний елемент [[плутоній|плутонієм]] на честь Плутона, відповідно до традиції називати відкриті елементи назвами планет: [[уран (елемент)|уран]] на честь [[Уран (планета)|Урана]], [[нептуній]] на честь [[Нептун (планета)|Нептуна]], [[церій]] на честь малої планети [[Церера (карликова планета)|Церери]] і [[паладій]] на честь малої планети [[2 Паллада|Паллада]]<ref>{{cite web|title=Reflections on the Legacy of a Legend|author=Clark D. L., Hobart D. E.|date=2000|url=http://www.fas.org/sgp/othergov/doe/lanl/pubs/00818011.pdf|accessdate=2015-12-04|archiveurl=http://www.webcitation.org/615UfJMgn|archivedate=2011-08-21 |deadurl=no}}</ref>.
* [http://photojournal.jpl.nasa.gov/keywords/dp?subselect=Target%3APluto%3A Колекція зображень Плутона на сайті NASA Photojournal]
* [http://scienceukraine.in.ua/allnews/physics-and-tech/timespace/zahadky-plutona-temna-storona-lodovyky-ta-ktulhu Дані про поверхню та геологію Плутона&nbsp;— «Загадки Плутона: темна сторона, льодовики та Ктулху»]&nbsp;— Science Ukraine від 25 липня 2015&nbsp;р.
* [https://www.youtube.com/watch?v=tXYDzxALPkU&index=7&list=PLsFoEbPGCGQGRtBcAu_3PGHxdVv5pdB_r Сюжет про Плутон]{{ref-uk}}&nbsp;— французький науково-популярний серіал «[[Всі на орбіту!|«Всі на орбіту!»]]» ({{lang-fr|Tous sur orbite !}}).
* [http://www.astronet.ru/db/search.html?kw=5498 Статті про Плутон] на сайті Astronet.{{ref-ru}}
 
116 034

редагування