Літургійна поезія: відмінності між версіями

Послідовником Іларія Піктавійського був святий [[Амвросій Медіоланський]] († 397), обраний в 374 році на Міланську кафедру після того, як нею майже 20 років володів аріанський єпископ Оксентій. Він провів широку літургійну реформу, запозичує з [[Антіохія|Антіохії]] духовну музикув основі якої лежали 4 лада: дорійський, фригійський, лідійський і давньогрецький. Він становить перший [[Антифон|антифонарій]] і вводить антифонний спів [[Псалом|псалмів]]. Добре розуміючи, що сухі повчання {{lang-la|violentiora praecepta}} (Примусові настанови) ненадовго затримаються в простих умах, він складає дохідливі гімни<ref name="RefrensA"/>.<br/>

 

{{Цитата|Я пам'ятаю як в день Різдва Господа нашого Ісуса Христа блаженної пам'яті Амвросій вчив народ співати в унісон: «Прийди, Спаситель роду людського, яви Діву народжує, і все повіки тому здивуються: бо це народження личить тільки Богу»<ref name="RefrensA"/><ref>Liber Pontificalis, 53, 289</ref>.}}

<gallery widths="200px" heights="200px" perrow="5">

Hilaryofpoitiers.jpg|Хіротонія Іларія Піктавійського

San Ambrosio.jpg|Святий [[Амвросій Медіоланський]]

</gallery>