Дзеркало: відмінності між версіями

Археологи виявили перші невеликі дзеркала зі [[срібло|срібла]], [[мідь|міді]] або [[бронза|бронзи]], що відносяться до [[бронзова доба|бронзової доби]] (подібні до сучасних індійських люстерок ручної роботи). Поверхню самого дзеркала довго шліфували. Але з часом металева поверхня тьмяніла, втрачала блиск та здатність до якісного віддзеркалення.

 

Пізніше навчилися робити дзеркала зі скла, наносячи на тильну сторону скляної пластинки тонкий шар срібла, [[золото|золота]] або [[олово|олова]]. Найбільшу популярність здобули знамениті венеціанські дзеркала, які коштували так дорого, що для їх придбання французькі [[аристократ]]и іноді були вимушені продавати цілі маєтки. Хоча ці дзеркала мали невеликі розміри (за сучасними уявленнями). Збереглися відомості, що дзеркала венеціанських майстрів ставали коштовними подарунками. Так, венеціанське дзеркало було весільним подарунком для Марії Медічі від Венеціанського уряду. Воно було розміром 14×16 см, але коштувало 150.000. Така фантастична ціна зумовлена ще й тим, що дзеркало мало надзвичайно коштовну раму.

 

Венеціанські скляні дзеркала поціновувались дуже високо навіть в самій морській державі. Ціна навіть невеликого дзеркала сягала кошторису для створення дерев'яного корабля.

 

В європейському мистецтві 16-17 століть особливе мисце посіли [[натюрморт]]и у стилі [[ванітас]] (марнота марнот). Дзеркала залюбки розміщали у своїх картинах майстри північного [[відродження]] (Ян ван Ейк, Квентін Массейс, [[Ганс Бальдунг]] (Грін), Лукас Фуртенагел) та [[маньєризм]]у.

 

На початку '''21 століття''' польські реставратори в '''Україні''' — завершили відновлення з уламків скульптури-алегорії Справедливість, яку знайшли в каплиці [[Бережанський замок|Бережанського замку]]. Дама у повний зріст тримає в руці дзеркало опуклого типу.

 

[[Файл:Galerie2.jpg|міні|праворуч|200пкс|]]

Бажання мати дзеркало ставало нав'язливою ідеєю для французьких [[аристократ]]ів. Здавалось, що ніяка завелика ціна не зупиняла. Розголосу набув випадок, коли [[герцог]]иня де Люд продала коштовні власні [[меблі]], створені зі [[срібло|срібла]], аби придбати дзеркало, що їй сподобалось.

Аби збільшити розмір виробів, створили видовжений стіл з краями. Всередину накладали розжарену скляну масу, яку довго рівняли валками. Ідеальну рівну поверхню отримати все одно не вдавалося. Тоді вдалися до шліфування поверхні. Між двома скляними полотнами насипали пісок і довго терли полотна між собою. Завершувало створення дзеркал довге шліфування пристроєм — полісуаром. Дощечку обмотували бавовною і годинами терли поверхню майбутнього дзеркала. Так великі дзеркала з'явилися в палацах Франції. Іноді багаті власники розміщали такі дзеркала низкою по усій стіні зали, наче живопис. Серед подібних інтер'єрів — Дзеркальна галерея в палаці [[Версаль]].

 

[[Файл:Arte italiana, specchio, 1760 ca.JPG|міні|ліворуч|100пкс|Італійське дзеркало доби рококо, 1760 р.]]

Технологія створення скляних дзеркал постійно удосконалювалась. Збільшувались і їх розміри, і оздоблення. Поверхню дзеркала могли прикрасити малюванням, саме дзеркало набувало примхливих, заокруглених, овальних форм. До створення дзеркальних рам залучали найкращих [[художник]]ів і ремісників-меблярів. У добу [[рококо]] дзеркальні рами набули небаченої складності, зрівнялися за оздобленням з коштовними картинами. Дзеркальні рами прикрашали золоченням, різьбленими деталями, ліпленням. Частка рам виготовлялась з екзотичних матеріалів — [[бамбук]]у, [[порцеляна|порцеляни]].

 

[[Файл:A-Red-Room, Winter Palace.jpg|міні|ліворуч|100пкс|Будуар в стилі неорококо, Ермітаж.]]

[[Файл:Knut Ekwall-Frieriet.jpg|міні|праворуч|200пкс|Худ. Кнут Еквол, Офіцер сватає дочку, 1889 р. Нордик мьюзеум, Стокгольм]]

Здешевлення виробництва залучило до споживання дзеркал майже всі верства населення. Виробляються як розкішні зразки дзеркал з використанням складних оздоб, так і дешеві зразки. Набули поширення спрощені дзеркальні рами в стилі [[неоготика]], а трохи згодом — у стилі [[сецесія]].

 

[[Файл:Hindu art.jpg|міні|праворуч|200пкс|Стеля з дзеркальною мозаїкою, Сіті Палас. Раджастан, Індія.]]

 

Дзеркала для оздоб в інтер'єрах використовували не тільки в Європі. В мусульманських князівствах Індії, де довгий час утримувало свої позиції [[середньовіччя]], дзеркала теж були складовою пишних інтер'єрів, перенасичених кольорами та візерунками. Знайшли попит як великі дзеркала, так і шматочки битих дзеркал. Заборона на створення зображень людей та тварин спонукала мусульманських митців до пошуків в межах тільки орнаментальних композицій. Особливого поширення набули геометричні візерунки. Ними вкривали без пропусків усе тло стін та стель, де геометричні шматочки дзеркал створювали дійсно феєричні інтер'єри з мерехтливим освітленням, що переважало мерехтіння [[мозаїка|мозаїк]].

 

== Галерея дзеркал ==