Відмінності між версіями «Колісники (Ніжинський район)»

м
Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після
м (Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після)
Згідно "Метріки селъ Нѣжинскаго уѣзда за 1886 годъ" переважна більшість мешканців Колісників мали прізвища: ''Гайдук, Давиденко, Іващенко, Забережный, Коваленко, Коворотный, Кравченко, Кушніренко, Недоля, Олійник,'' ''Пелещук, Полулях, Романенко, Ходос, Ющенко.''
 
Не оминула тяжка панщина наш край... Але всі хто володів селом мали добру душу і гарно ставились до людей. Найтісніше історія пов'язується з поміщиком Петром Парфеновичем Парпурою, якого народ називав "Пампура". Прапрадідом Петра Парпури є [[Парпура Максим Йосипович|Парпура Максим Йосипович,]], [[Україна|український]] громадський діяч, видавець і меценат, перший видавець поеми [[Енеїда (Котляревський)|«Енеїда»]] [[Котляревський Іван Петрович|І. П. Котляревського]]. Петро Парпура був знавцем народної медицини та лікарських рослин. Його маєток був розташований на території сучасної Колісниківської ЗОШ І-ІІ ступенів. Панські хороми розташовувались на місці нинішнього Будинку культури, а там де нині знаходиться школа, стояла панська клуня. Пан добре платив людям за їх працю, навіть дітлахи і ті заробляли в нього на солодощі. Але у 1918 році пана застрелили, коли той повертався з Ніжина до свого маєтку. Хто це був? Невідомо. Існує версія, що це могли бути мешканці сусіднього села [[Мильники]]. Відомо, що його могила знаходиться десь поблизу липової алеї, між Будинком культури і школою.
 
Після довгих років панщини люди прагнули вийти із тіні забуття. Першим кроком до цього стало спорудження школи. В 1926 році колісничани вперше сіли за парти і, як відомо з архівних джерел, в 30-х роках у школі здобувало освіту 180 учнів. Спочатку навчатись могли тільки хлопчики. Яких за невиконання домашнього завдання ставили голими колінами на гречку або просо. Так відчайдушно виборювали знання учні.
118 707

редагувань