Гірник Олекса Миколайович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Uawikibot1 (обговорення | внесок)
м Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після
Рядок 105:
== Увічнення пам'яті ==
[[Файл:Іщенко М. Спалився за Україну (2004).jpg|right|thumb|Книжка М. Іщенка «Спалився за Україну» (2004)]]
Попри заборони, щороку 21 січня хтось клав червону [[калина звичайна|калину]] на місце смерті Олекси Гірника. Спочатку про справжні обставини смерті Олекси повідомив його дружині лікар швидкої допомоги з Канева, Михайло Іщенко. Через декілька років, через рідних у Польщі і через зв'язки з рухом «[[Солідарність (профспілка)|Солідарність]]» звістки про вчинок Гірника передали на Захід. Відомості про Гірника спочатку поширювалися хвилями [[радіо «Свобода»]] — тільки після здобуття незалежності Україною, правда про вчинок Гірника була вперше оприлюнена в газеті «[[Літературна Україна|«Літературна Україна»]]». У [[1993]] р. в [[Калуш]]і його іменем була названа вулиця і встановлена меморіальна дошка на його будинку.
[[Файл:Меморіальна дошка Олексі Гірнику.jpg|міні|праворуч|300пкс|Меморіальна дошка Олексі Гірнику на фасаді будівлі колишньої [[Станиславівська українська гімназія|Станиславівської гімназії]]]]
Іменем Олекси Гірника названо Богородчанську школу № 1, в якій обладнано кімнату О. Гірника, а на подвір'ї школи встановлено меморіальний знак із зображенням героя. В Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби на вул. Тарнавського, 22 відкрито виставку, присвячену пам'яті Олексі Гірника, на якій експонуються світлини з родинного архіву Гірників, особисті документи, вишивки, які люб'язно надав його син Євген Гірник.