Квантова теорія поля: відмінності між версіями

Успіхи [[Квантова електродинаміка|квантової електродинаміки]] вражають, але не цілком зрозумілі. Ці успіхи пов'язані з аналізом тільки найпростіших, нижчих [[Діаграма Фейнмана|діаграм Фейнмана]], враховують лише невелике число [[Віртуальна частинка|віртуальних частинок]], або&nbsp;— математичною мовою&nbsp;— нижчі наближення [[Теорія збурень|теорії збурень]]. До кожної з таких діаграм можна додавати (розглядаючи вищі наближення) незліченне число дедалі складніших діаграм вищих порядків, що включають дедалі більшу кількість внутрішніх ліній (кожна така внутрішня лінія відповідає віртуальній частинці). Правда, в такі ускладнені діаграми, буде входити дедалі більше число вершин, а кожна вершина вносить у вираз для амплітуди ймовірності процесу множник е,пропорційний точнішесталій взаємодії (для квантвової електродинаміки це корінь квадратний зі [[стала тонкої структури|сталої тонкої структури]] <math>e\div/\sqrt{\hbar\complement c}^2\div/math>, де <math> e <math>&nbsp;— [[елементарний електричний заряд]], <math> \hbar\complement </math>&nbsp;— [[зведена стала Планка]], <math>\approx с </math>&nbsp;— [[швидкість світла]]. Стала тонкої структури <math>\frac{alpha=e^2/(\hbar c) \approx</math>1}{/137}</math>. разів).

Якщо записати амплітуду у вигляді суми членів зі зростаючими степенями величини <math>\alpha=e^2/(\hbar c)</math> (математично побудова такої суми, або ряду, відповідає застосування методу [[Теорія збурень|теорії збурень]]), то кожному наступному члену буде відповідати [[Діаграма Фейнмана|діаграми Фейнмана]] зіз вседедалі більшим числом внутрішніх ліній. Тому кожен член ряду має бути приблизно на два порядки (у сто разів) меншим від попереднього. Тому, здавалося б, справді, вищі діаграми дають незначний внесок і можуть бути відкинуті. Однак уважніший розгляд показує, що, оскільки число таких відкинутих діаграм нескінченно велике, оцінка їхнього внеску не проста і не очевидна. Завдання ускладнюється ще й тим, що α<math> \alpha <math>&nbsp;— виступає в комбінації з множником, пропорційним логарифму енергії, так що при високих енергіях метод збурень виявляється неефективним.