Білоруська операція (1941): відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Додання категорій
SimondR (обговорення | внесок)
правопис
Рядок 35:
Згідно уривочних даних начальник штабу Західного фронту генерал [[Климовських Володимир Юхимович|Климовських]] зробив помилковий висновок, що 3-тя та 10-та армії до кінця дня відійшли, а 4-та армія продовжує займати позиції на кордоні — так він доклав Генеральному штабу о 22-й годині 22 червня — насправді на той час 4-та армія була відкинута від кордону на 20-25 кілометрів, а передові танкові німецькі частини прорвалися на 60 км.
 
Порахувавши, що удару у відповідь буде достатньо та керуючись попереднім планом на випадок війни з Німеччиною, нарком оборони пізнього вечора 22 червня підписує Директиву № 3. Силам Західного фронту наказувалося у взаємодії з Північно-Західним фронтом, стримуючи противника на [[Варшава|Варшавському]] напрямі, нанестизавдати контрудариконтрударів у фланг та тил і знищити Сувалківське угрупування та до кінця 24 червня зайняти Сувалки; 25 червня згідно плану Західний фронт мав разом з силами інших фронтів перейти в наступ та розгромити ударне угрупування групи армій «Центр». Ця директива не відповідала реаліям, тому завадила силам Західного фронту створити оборону, штаб фронту, отримавши її глибокої ночі, почав проводити підготовку до її виконання, але зробити це за лічені години та без зв'язку з арміями виявилося неможливим.
 
Ранком 23 червня командуючий Західним фронтом наказує нанестизавдати контрударконтрудару в напрямі Гродно та Сувалок силами [[6-й механізований корпус (СРСР)|6-го]] та [[11-й механізований корпус (СРСР)|11-го механізованих корпусів]] та 36-ї кавалерійської дивізії, об'єднавши їх в оперативну групу під керуванням свого заступника генерала Болдіна, участь мали брати і з'єднання 3-ї армії. Проте виконати такий план бойові частини не мали можливості — діючі в напрямі контрудару з'єднання 3-ї армії продовжували відступати, 11-й механізований корпус вів тяжкі бої на широкому фронті, 6-й механізований корпус знаходився на відстані 60-70 кілометрів від району контрудару, 36-та кавалерійська дивізія від Гродно була ще далі. З уривчастих донесень, котрі поступили до середини 22 червня, було відомо, що частини 1-го стрілецького корпусу, опираючись на Осовецький укріплений район, відбивали атаки, зовсім не було даних про стан справ в з'єднаннях 5-го стрілецького корпусу. В другій частині дня 22 червня командування змогло з'ясувати, що 49-та та 113-та стрілецькі дивізії 4-ї армії відходять під ударами переважаючих німецьких сил в північно-східному напрямі, до кінця дня ці з'єднання були розрізненими і вели бої в 15-20 кілометрах від кордону.
 
Таким чином, в розпорядженні генерала Болдіна виявилася тільки частина сил 6-го механізованого корпусу генерала [[Хацкилевич Михайло Георгійович|М. Г. Хацкилевича]], і то лише до полудня 23 червня. 6-й корпус вважався найбільш укомплектованим у Радянській армії, він нараховував 1022 танки, з них 352 [[КВ-1]] та [[Т-34]], однак він зазнав великих втрат ще в часі висування від постійних авіанальотів. І вже до кінця дня 23 червня ці з'єднання призупинили наступ — через брак палива та набоїв.
Рядок 47:
Проти радянської групи, котра наносила контрудар, фельдмаршал Бок направляє основні сили [[2-й повітряний флот (Третій Рейх)|2-го повітряного флоту]], німецькі літаки безперервно кружляли над полем бою, наносячи бомбові удари та розстрілюючи з кулеметів піхоту, цим частини 3-ї радянської армії та групи Болдіна були позбавлені можливості маневру.
 
24 червня продовжувалися важкі бої за Гродно, але танкові можливості за явного переважання швидко закінчилися — нацистські сили поповнилися протитанковою та зенітною артилерією та свіжою піхотною дивізією. Власне група Болдіна зуміла на дві доби прикувати до боїв за Гродно значні сили супротивника та нанеслазавдала їм значних втрат, цим, хоч й не на довго, полегшилося становище 3-ї армії; перехопити ініціативу не вдалося, механізований склад корпуса зазнав трагічних втрат.
[[Файл:Вони йшли..jpg|міні|Вони йшли у вічність.]]
Південніше Бреста на стику з військами Південно-Західного фронту тримала оборону 75-та стрілецька дивізія генерал-майора [[Недвігін Семен Іванович|С. І. Недвігіна]], в бою біля Черська та [[Домачеве|Домачева]] німці втратили 20 автомобілів та до 600 бійців. Біля Дрогичина та Семятич кілька діб билися в оточенні 16-го та 17-го кулеметних батальйонів [[Берестейський укріплений район|Брестського укріпленого району]], утримуючи трьохамбразурний ДОТ «Орел», через тиждень, по закінченні набоїв, бійці в ДОТі підірвалися.
Рядок 166:
 
== Загальні підсумки ==
За 18 днів боїв війська Західного фронту зазнали страшенної поразки; з 44 першопочатково складаючих фронт дивізій 24 загинули повністю, 20 дивізій втратили від 30 до 90% особистого складу. Загальні втрати склали над 417 000 людей, з них вбитими понад 341 000 — понад 54% від загальної кількості, до 4800 танків, понад 9400 гармат та мінометів, 1777 бойових літаків. З боку Третього Рейху втрати вбитими склали близько 22 000. Полишивши майже всю територію Білорусі, радянські війська відійшли в глибину СРСР до 600 кілометрів. Разом з тим, запеклим опором радянські війська нанеслизавдали з'єднанням групи армій «Центр» значних втрат та сповільнили швидкість наступу, що дало можливість радянському командуванню розгорнути війська 2-го стратегічного ешелону, котрі згодом затримали на 2 місяці просування німецьких військ в часі [[Смоленська битва (1941)|Смоленської битви 1941 року]].
 
== Див. також ==