Клинопис: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 50:
До середини 3 тис. до н. е. клинопис, що використовувалась тепер як мінімум для [[шумер]]ської і [[аккад]]скої мов, розвинувся у більш-менш стабільну словесно-[[склад]]ову систему, що включала близько 600 знаків, для яких була характерна як [[поліфонія]], так і [[омофони]]. У наступні столітті всі 600 знаків ніколи не використовувалися одночасно в одному місці, і в якомусь смислі подальша історія клинопису — це історія вибору форм [[знак]]ів і їх значень, залежно від часу, місця і жанру, з додаванням деяких значень і невикористанням багатьох інших, спрощенням окремих знаків і формуванням характерних місцевих форм письма. Запис мови клинописом міг відбуватись як і з використанням багатьох логограм (тобто система була лого-силабічною), так і з використанням майже самих тільки силабограм (з дуже малою кількістю логограм) (тобто система була майже складовою). Прикладом майже складової клинописної системи є еламський клинопис.
 
Слідом за поширенням по [[Передня Азія|Передній Азії]] шумеро-аккадської культури повсюдно починав поширюватися і клинопис. У першу чергу разом з аккадською мовою, але поступово пристосовуючись і для місцевих мов. Від деяких мов нам відомі лише окремі [[глоси]], [[імена власні]] або ізольовані тексти ([[касситикасити|касситськоїкаситської]], [[амореї|аморейської]], [[амарнсько-ханаанська мова|амарнсько-ханаанської]], [[хатті|хаттської]]) мов. Відомі лише 4 мови, які пристосували і систематично використовували клинопис для великої частини текстів: [[хетти|хетська]], [[елам]]ська, [[хурити|хурритська]] й [[урарту|урартська]]. Крім того, клинописними за формою, але функціонально відмінними є [[давньоперський клинопис]] та [[Угарітське письмо|угарітський алфавіт]].
 
* [[Еламський клинопис]] (2500–331 рр. до н. е.)