Чубай Григорій Петрович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 32:
Народився [[23 січня]] [[1949]] року у селі [[Березини|Березинах]] [[Козинський район|Козинського]] (нині [[Радивилівський район|Радивилівського]]) району [[Рівненська область|Рівненської області]], [[Україна]]) у сільській родині. Батько був колгоспним бригадиром. У дитинстві Грицько перечитав усе, що було в бібліотеках Березини й Козина, з 15-річного віку збирав власну бібліотеку і платівки з класичною музикою. Навчався у [[Козин (Радивилівський район)|Козинській середній школі]]. Писати почав у ранньому віці, з 1965 року друкувався у районній газеті.
 
У 1966 році вступив до [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]] як переможець республіканської олімпіади з української літератури. Проте в скорому часі, коли стало відомо про його виступ біля пам'ятника [[Тарас Шевченко|Тарасу Шевченку]] у травні з нагоди перевезення праху Тараса з Петербурга до [[Канів|Канева]], його не допустили до іспитів і виключили з університету. Повернувся додому й працював на радіо у місті [[Радивилів|Червоноармійську]]. У 1968 році написав поему «Вертеп», антирадянську та антиімперську за сутністю.
 
Ранньою весною 1969 приїхав до [[Львів|Львова]]. Можливо, згодом вступив до [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|педагогічного інституту]].
 
Скоро став відомим у середовищі університетської молоді, де з великим успіхом зачитував поему «Вертеп» на студентських вечорах. У травні 1969 року через студента [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишегу]] познайомився з учасницею [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університетського]] ансамблю пісні і танцю «Черемош» Галиною Савкою, яка навчалася разом з Лишегою на філологічному факультеті. Одружився з нею попри застереження її батьків. 21 червня 1970 в них народився син [[Чубай Тарас Григорович|Тарас Чубай]].
 
У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Його вірші та поеми звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КГБ.
 
Грицьком як молодим талановитим поетом заопікувалися подружжя Калинців — [[Калинець Ігор Миронович|Ігор]] та [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірина]]. Через них познайомився зі самвидавною літературою, дисидентами братами [[Горинь|Горинями]] та [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеславом Чорноволом]]. У листопаді 1970 разом з Калинцями їздив до [[Івано-Франківськ|Івано-Франківська]]а на суд над [[Мороз Валентин Якович|Валентином Морозом]].
 
Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими [[Яворський Володимир Іванович|Володимиром]] та [[Яворський Орест Іванович|Орестом]], десь тоді ж зі студентами [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університету]] [[Морозов Віктор|Віктором Морозовим]], [[Лишега Олег Богданович|Олегом Лишегою]] та [[Кісь Роман Ярославович|Романом Кісем]], навесні 1970  — зі студентом [[Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка»|політехнічного інституту]] [[Рябчук Микола Юрійович|Миколою Рябчуком]]. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці,35. В їхньому колі захоплювалися модерністською поезією [[Томас Стернз Еліот|Еліота]], [[Езра Паунд|Паунда]], [[Гійом Аполлінер|Аполлінера]], [[Федеріко Гарсія Лорка|Лорки]]  — переважно у польських перекладах, музикою [[Чеслав Немен|Чеслава Нємана]]. Серед українських поетів високо ставили [[Богдан-Ігор Антонич|Антонича]], [[Свідзінський Володимир Євтимович|Свідзинського]], раннього [[Тичина Павло Григорович|Тичину]]. Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.
 
У колі творчої молоді він користувався значним авторитетом. За характером амбітний, гострий, дотепний, дещо саркастичний. [[Винничук Юрій Павлович|Юрій Винничук]] у своїх спогадах назвав Чубая «Гетьманом втраченого покоління».
 
У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис [[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня]], про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишеги]] «Віч-на-віч», вірші «''Хлопчик''», «''Бойківська зима''» [[Роман Кісь|Романа Кіся]], «''Коли сенс виллється з існування''» [[Віктор Морозов|Віктора Морозова]], «''На пелюстці зеленого берега''» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «''Марія''» самого Грицька Чубая, оповідання [[Микола Рябчук|Миколи Рябчука]] «''Неси свій німб''», переклад Г.Чубая п'єси [[Тадеуш_Ружевич|Тадеуша Ружевича]] «''Кумедний старигань''», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора [[Яворський Орест Іванович|Ореста Яворського]], правильник «''Квестіонар''» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.
 
Після Різдва 1972 року до Львова по дорозі з [[Моршин]]а, де перебував на лікуванні, прибув [[Василь Стус]], він зустрічався з місцевими дисидентами, серед яких був і Чубай.
 
Проте 12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]]. У всіх було проведено обшуки. У Чубая знайшли книжку [[Дмитро Донцов|Дмитра Донцова]], і його 3 дні протримали у [[Тюрма на Лонцького|слідчому ізоляторі]] [[Комітет Державної Безпеки|КГБ]]. 15 січня 1972 Грицька відпустили. На суді над [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Іриною Калинець]] в липні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв про незгоду з естетичними вподобаннями у поезії Ігоря Калинця. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах поета оголосили аґентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і ще більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.
 
Надалі Чубай працював монтажником сцени в [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|театрі ім. Заньковецької]], вантажником, художником-оформлювачем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру.
 
[[Файл:Chubay Hrigori.jpg|міні|left|250пкс|Могила Григорія Чубая]]
 
Незважаючи на все, у 1975 році після 5-річної перерви написав поему «Говорити, мовчати і говорити знову».
 
Був знайомий з представниками львівського російськомовного літературного середовища, зокрема з [[Плахов Андрій Степанович|Андрієм Плаховим]] та Сергієм Фрухтом, майбутнім директором львівського видавництва «Центр Європи». Вони порадили Чубаєві вступати до [[Літературний інститут імені Горького|Літературного інституту ім. М. Горького]] у Москві, куди він і вступив у 1979 році, блискуче склавши іспити. Вчився у семінарі Анатолія Жигуліна, який назвав його найсильнішим у своєму потоці.
 
Проте навчаючись на третьому курсі, [[16 травня]] 1982&nbsp;р. Григорій Чубай пішов із життя. Його було поховано на [[Сихів]]ському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]] [[Львівська міська рада]] дозволила у грудні 1995&nbsp;р. перепоховати останки поета на полі №&nbsp;11 [[Личаківський цвинтар|Личаківського цвинтаря]]<ref>біля доріжки, трохи вище могили В.Гнатюка</ref>. 15 вересня 2007&nbsp;р. на могилі поета було встановлено пам'ятник (того ж дня у Львові відбувся «Вечір пам'яті Грицька Чубая»).
Рядок 73:
 
== Твори ==
Всі поетичні книги автора вийшли посмертно.
 
* Грицько Чубай. «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990, Київ: [[Молодь (видавництво)|Молодь]])<ref>Грицько Чубай. Говорити, мовчати і говорити знову. Київ: ЦК ЛКСМУ "«[[Молодь (видавництво)|Молодь]]"». 1990. 144 стор. ISBN 5-7720-0396-8</ref>
* Грицько Чубай. «Плач Єремії» (1998, Львів: [[Кальварія (видавництво)|Кальварія]])<ref>Грицько Чубай. Плач Єремії (поезія, переклади, спогади). Львів: видавництво "«[[Кальварія (видавництво)|Кальварія]]"» / Мистецьке об'єднання "«[[Дзиґа (об'єднання)|Дзиґа]]"», 1999. 319 стор. ISBN 966-7092-42-9</ref>
* Грицько Чубай. «[[П'ятикнижжя (книга)|П'ятикнижжя]]» (2015, Львів: [[ВСЛ]])<ref>Грицько Чубай. П'ятикнижжя. Упорядник: Соломія Чубай; автор передмови: Костянтин Москалець, післямова: Олег Лишега. Львів: [[Видавництво Старого Лева|ВСЛ]], 2015. 255 стор. ISBN 978-617-679-172-0</ref>