Відкрити головне меню

Зміни

м
оформлення, доповнення
[[Лейбористська партія Великої Британії |Лейбористи]] під керівництвом [[Клемент Еттлі | Клемента Еттлі]] отримали більше голосів виборців, ніж [[Консервативна партія Великої Британії | консерватори]] (13 948 883 проти 12 660 061 голосів). Однак через існування у Великій Британії [[Мажоритарна виборча система | мажоритарної виборчої системи]] і перемоги консерваторів в ряді невеликих округів лейбористи отримали на 7 мандатів менше. Новим прем'єр-міністром став [[Вінстон Черчілль]].
 
В той же час, ліберали ще погіршили і так погані результати виборів 1950 року<ref>{{cite web|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/uk_politics/vote_2005/basics/4393277.stm |title=UK &#124; UK Politics &#124; The Basics &#124; past_elections &#124; 1951: Churchill back in power at last |publisher=[[BBC News]] |date=2005-04-05 |accessdate=2013-10-05}}</ref>.
У виборах до парламенту від округу [[Дартфорд]], де традиційно перемагали лейбористи, вдруге в своїй політичній кар'єрі взяла участь консерватор [[Маргарет Тетчер]] (тоді ще Робертс)<ref name="Beckett-p23">{{Harvnb|Beckett|2006|pp=23–24}}</ref><ref>{{Harvnb|Blundell|2008|p=37}}</ref>.
 
== Особливості виборів ==
 
[[Клемент Еттлі]] прийняв рішення про призначення виборів до поїздки британського короля [[Георг VI|Георга VI]] в турне [[Співдружність націй | Британської Співдружності]] в 1952 році. Він знав, маючу незначну більшість, що існує небезпека зміни уряду в його відсутності<ref>{{cite book|last=Judd|first=Dennis|title=George VI|year=2012|publisher=I.B. Tauris (paperback)|page=238|isbn=978-1-78076-071-1}} Judd writes that Attlee confirmed the king's anxiety in his own autobiography.</ref>. (Як з'ясувалося згодом, король дуже захворів і не міг подорожувати. Тому він делегував повноваження своїй доньці [[Єлизавета II|Принцесі Єлизаветі]] незадовго до своєї смерті в лютому 1952 року).
 
У виборах до парламенту від округу [[Дартфорд]], де традиційно перемагали лейбористи, вдруге в своїй політичній кар'єрі взяла участь консерватор [[Маргарет Тетчер]] (тоді ще Робертс)<ref name="Beckett-p23">{{Harvnb|Beckett|2006|pp=23–24}}</ref><ref>{{Harvnb|Blundell|2008|p=37}}</ref>.
 
== Передвиборча боротьба ==
За півтора роки, що минули від попередніх [[Парламентські вибори у Великій Британії 1950|виборів 1950 року]] ситуація у Великій Британії дещо змінилася. Зокрема, [[13 грудня]] [[1950]] року була припинена допомога за [[план Маршалла | планом Маршалла]], який надавав істотну допомогу для повоєнного відновлення економіки Великої Британії і проведення реформ лейбористів. На початку [[1951]] року уряд активізував програму переозброєння в зв'язку з початком [[війна в Кореї | війни в Кореї]], але через брак коштів було урізано фінансування охорони здоров'я. Підсумком стала відставка відомих діячів Лейбористської партії [[22 квітня]] 1951 року, в числі яких були міністр торгівлі і майбутній прем'єр-міністр [[Гарольд Вільсон]], а також архітектора створення національної системи охорони здоров'я [[Еньюрін Бивен]] і [[Стаффорд Кріппс]] через старість.
 
Консерватори, в той же час, в порівнянні з виборами попереднього року, заявили більш молодих та перспективних депутатів та провели більш ефективну кампанію, яка була добре профінансована. Їх маніфест «Сильна і вільна Британія» {{lang-en|Britain Strong and Free}} підкреслив, що дотримання «нашого традиційного способу життя» є невід'ємною частиною консервативної мети. Вони обіцяли продовжувати державну політику добробуту британців та розвивати Національну служба охорони здоров'я, яка була створена лейбористським урядом<ref>{{cite book|last1=Kynaston|first1=David | authorlink =David Kynaston |title=Family Britain 1951-7|date=2009 |publisher=Bloomsbury |location=London |isbn=9780747583851 |page=32}}</ref>.
Консерватори, в той же час, в порівнянні з виборами попереднього року, заявили більш молодих та перспективних депутатів.
 
== Результати виборів ==
 
Лейбористська партія на виборах 1951 року набрала майже на чверть мільйона голосів більше, ніж [[Консервативна партія (Велика Британія) | Консерватори]] А разом із союзниками Національною Ліберальою партією Великої Британії, отримав максимальну історичну більшість голосів. Вони навіть отримали максимальну ибільшість голосів будь-якої політичної партії в будь-яких виборах в британській політичній історії, рекорд не перевершений до перемоги [[Консервативна партія (Велика Британія)|Консервативної партії]] на [[Парламентські вибори у Великій Британії 1992|виборах 1992 року]].
 
Незважаючи на це, [[Консервативна партія (Велика Британія) | консерватори]] сформували новий уряд з більшістю 17 місць.
 
{| class="wikitable"
|}
Всього проголосували 28 596 594 виборців.
 
{| style="width:95%; text-align:center;"
|+ ↓
|- style="color:white;"
| style="background:{{Консервативна партія (Велика Британія)/meta/color}}; width:52.4%;" | '''321'''
| style="background:red; width:46.2%;" | '''295'''
| style="background:gold; width:1.0%;" | '''6'''
| style="background:gray; width:0.5%;" | '''3'''
|-
| <span style="color:{{Консервативна партія (Велика Британія)/meta/color}};">'''Conservative/Liberal National'''</span>
| <span style="color:red;">'''Лейбоористи'''</span>
| <span style="color:gold;">'''Ліберали'''</span>
| <span style="color:gray;">'''O'''</span>
|}
 
== Примітки ==