Сверстюк Євген Олександрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 7:
| підпис_зображення =
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 13.12.
| місце_народження = с. [[Сільце (Горохівський район)|Сільце]], нині [[Горохівський район|Горохівського району]]
| дата_смерті = 01.12.2014
Рядок 42:
}}
'''Євге́н Олекса́ндрович Сверстю́к''' ([[13 грудня]] [[
== Біографія ==
[[Файл:Сверстюк Є.jpg|міні|200пкс|Євген Сверстюк в останні роки життя]]
Народився [[13 грудня]] [[
Освіта — [[Львівський університет|Львівський державний університет]], відділення «логіка і психологія» філологічного факультету (1947—1952), потім — [[аспірант]] Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953—1956).
Рядок 52:
Працював учителем української мови в м. [[Почаїв]] (1952), с. [[Богданівка (Підволочиський район)|Богданівка]] [[Підволочиський район|Підволочиського району]] (1953),<ref>''Мельничук Б., Сеник А.'' Сверстюк Євген Олександрович // {{ТЕС|3|232}}</ref> викладачем української літератури [[Полтавський педагогічний інститут|Полтавського педагогічного інституту]] (1956—1959), старшим науковим працівником НДІ психології (1959—1960), завідувачем відділу прози журналу «[[Вітчизна (журнал)|Вітчизна»]] (1961—1962), старшим науковим працівником відділу психологічного виховання НДІ психології (1962—1965), відповідальним секретарем «[[Український ботанічний журнал|Українського ботанічного журналу»]] (1965—1972).
1965 року в Одеському університеті захистив дисертацію на ступінь кандидата педагогічних наук.<ref>[Є. Сверстюк: Матері-страдниці/ Аванґард. Журнал української молоді. — Нью-Йорк, січень-лютий 1982. — Ч. 1 (160). — С. 41.]</ref>
У 1959, 1960, 1961, 1965 (за виступи проти дискримінації української культури), 1972 (за промову на похороні [[Зеров Дмитро Костянтинович|Дмитра Зерова]]) роках його звільняли з роботи за політичними мотивами. Переслідуваний протягом років за участь у «Самвидаві» і протести проти арештів і незаконних судів, у січні 1972 року — заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I [[Кримінальний кодекс Української РСР 1960 року|КК УРСР]] за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів (відбував у ВС — 389/36 у [[Пермська область|Пермській області]]: на завершення отримав 15 діб [[карцер]]у, де сидів із кримінальними в'язнями, уник «програмованого» адміністрацією «зони» конфлікту з ними, вони на прощання подарували іконку<ref name="УМ12">Ярослава Музиченко. Закарбований у Вічності… С. 12</ref>) та п'яти років заслання (з лютого [[1979]]-го — столяр геологічної експедиції в [[Бурятія|Бурятії]]). З жовтня 1983 до 1988 працював столяром на київській фабриці індпошиву № 2.
| |||