Енда Кенні: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
StarDeg (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 57:
Після відставки [[Джон Брутон|Джона Брутона]] з поста керівника Фіне Гел в [[2001]] році, Кенні брав участь у внутріпартійних виборах нового керівника. Новим керівником партії був обраний [[Майкл Нунан]], який, проте, вже в [[2002]] році він пішов у відставку після поразки партії на парламентських виборах. Новим керівником партії був обраний Кенні. Автоматично він очолив опозицію в Дойл Ерян. На місцевих виборах [[2004]] року партія здобула 468 місць у регіональних органах влади проти колишніх 436, а на виборах до [[Європарламент]]у — 5 місць проти колишніх 4. Влітку [[2010]] року його керівна посада була підтверджена, після того, як частина однопартійців висловила незгоду з проведеним їм курсом.
Після того, як в [[2010]] році Ірландія була змушена взяти багатомільярдні кредити для підтримки стабільності економіки, Кенні заявив, що у разі обрання прем'єр-міністром буде домагатися перегляду умов кредиту. Перед парламентських виборах [[2011]] року Кенна відмовився брати участь у теледебатах, хоча він вважається одним з основних претендентів на пост прем'єр-міністра. На думку його критиків, Кенні вважається слабким оратором і не найкращим лідером партії. Очікувалось також, що в разі свого обрання Кенні може запросити [[Список монархів Британських островів|королеву
[[9 березня]] [[2011]] Кенні став новим прем'єр-міністром Ірландії. На його підтримку висловилися 117 депутатів Дойл Ерян, проти нього проголосувало 27 депутатів.
| |||