Українська музика: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: перше редагування Перемкнуто з візуального редактора |
|||
Рядок 25:
У [[Прикарпаття|Прикарпатті]] й [[Карпати|Карпатах]] розвинулися свої відмінні пісенні стилі. Їх визначають як [[гуцули|гуцульський]] і [[лемки|лемківський]] діалекти. Гуцульський фольклор відрізняється архаїчними рисами в мелосі й виконавській манері (інтонування, наближене до натуральному ладу, низхідні [[глісандо]] в закінченнях фраз, спів з вигуками, імпровізаційна [[мелізматика]], силабічний речитатив), взаємодією вокального й інструментального начал, зв'язками з молдавським і румунським фольклором. В ладовому відношенні гуцульському фольклору притаманний особливий — [[гуцульський лад]], а також — [[еолійський лад|еолійський]], [[іонійський лад|іонійський]], та [[дорійський лад|дорійський]]. Для лемківського діалекту характерні зв'язки з польською, угорською, словацькою пісенністю, що проявляються в гостро пульсуючому синкопованому ритмі, переважанні [[мажор]]у над [[мінор (музика)|мінором]], пануванні силабічного речитативу.
{{CEE Spring 2017|користувач= Ваня Царик |тема= музика |тема2= пісенність |тема3= |країна= Україна |країна2= |країна3= }}
'''Українська народна пісенність''' — дорогоцінне надбання народу, нев'януча окраса його духовної культури. Українська народна пісня — знана й шанована в усьому світі. Один з перших збирачів української пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко — його істинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різних народів. Наприклад, [[Лев Толстой]] залишив таку глибоку й містку оцінку нашої національної скарбниці: «Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво й гарно, як народ український». «Щасливі ви, народилися серед народу з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі й так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатися за свою бундючність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їх музику я душею спочиваю, тільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття й сили». Увесь вік людину супроводять піс-81 «від колиски до могили, бо нема такої значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому», — говорив М. Стельмах. Народні пісні є вагомим внеском України в загально слов'янську й світову художню творчість. Незчисленне і розмаїте їх багатство. Вважають, що цих творів тільки записано понад двісті тисяч. Пісні породжувалися подіями та явищами суспільного життя, громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземних загарбників, національного й соціального гноблення та палкою любов до Вітчизни. У народній пісні майже немає розповідної основи, уся увага зосереджена на відтворенні внутрішнього світу людини (психічного стану, думок, бажань, надій, страждань і та ін.). Усі ліричні пісні за змістом поділяють на два великі розряди:
• [[Родинно-побутові пісні|родинно-побутові]];
• [[Соціально-побутові пісні|соціально-побутові]].
Родинно-побутові пісні — це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов’язані з її особистим життям, подіями в сім´ї, родинними стосунками.
За тематикою вони поділяються на три великі групи: 1) пісні про кохання (дошлюбні взаємини); 2) пісні про сімейне життя (родинні стосунки); 3) пісні про трагічні сімейні обставини, пов’язані з втратою членів сім’ї (вдовині, сирітські). Ще одна група пісень виділяється за способом відображення дійсності: на відміну від трьох перших, де пісні мають серйозний ліричний характер, четверту групу становлять пісні, що стосуються усіх сімейних проблем, особистих почуттів, але висвітлюють їх у гумористичному ключі. Це — 4) гумористично-сатиричні пісні.
У соціально-побутових піснях відтворено життя наших пращурів, яке через різні обставини примушувало українців заради миру, спокою й добробуту своїх родин залишати домівку та йти в козацькі походи, чумакувати, а то й не зі своєї волі відбувати солдатчину чи жити в кріпацтві. Ці пісні поділяють на козацькі, кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські та солдатські, наймитські й заробітчанські.
==== Жанрове розмаїття української пісні ====
| |||