|
== Біографія ==
Донателло народився в [[Флоренція|Флоренції]], у 1382 році, з 1387 по 1392 вчився в майстерні живописця і скульптора [[Біччі ді Лоренцо]], користуючись заступництвом багатого флорентійського банкіра [[Мартеллі]]. Для закінчення своєї художньої освіти їздив на два або на три роки в [[Рим]], разом з відомим архітектором [[Брунеллескі]]. Одна з його перших робіт — мармуровий Давид (1404 р.) у соборі [[Санта-Марія-дель-Фйоре]], видно що це робота учня і має багато готичних рис. Донателло дотримувався реалістичних принципів, іноді здається, що він навмисне відшукує непривабливі сторони природи.
Вивчення пам'ятників греко-римської пластики дещо стримало його реалістичні прагнення. Тому у нього можна виділити два стилі: реалістичний і класичний. До першого відноситься його статуя [[Марія Магдалина|Магдалини]] (біля [[1434]], знаходиться у флорентійській Крестильниці). Це схудла стара з довгим волоссям. Той же напрям видно і в його статуї царя Давида, відомій під назвою Zuccone («головатий») і поміщеної на фасадній стороні башти [[Джотто]], у Флоренції. Статуя ця — портрет сучасника, з великою лисою головою. Плоский рельєф, що зображає голову св. Цецилії в профіль, заледве відділяється від фону і належить до класичного стилю Донателло (тепер знаходиться в [[Англія|Англії]]). Наслідування античному мистецтву ми знаходимо і в бронзовому [[барельєф]]і музею [[Барджелло]], у Флоренції, що зображає тріумф Вакха, так само як і в напівфігурах Силена і вакханки, на бронзовій плоскій чаші (у Кенсингтонськім музеї, в [[Лондон]]і).
Барельєфи Донателло, врізьблені у восьми [[медальйон]]ах і замовлені [[Козімо Медічі]] для внутрішнього портика його палацу, де вони знаходяться донині — мабуть, просто копії з антиків.
<gallery>
Image:stmark.jpg|''Святий Марк''
Image:siena.Duomo.Donatello.JohnBaptist0.jpg|''Св. Іоанн Креститель''
Image:firenze.PalVecchio.Donatello.JPG|''Юдиф і Олоферн''
Image:Florence - David by Donatello.jpg|''Давид''
Image:St George Donatello Orsanmichele n1.jpg|''Святий Георгій''
</gallery>
Але найкращі роботи — ті, в яких він, не захоплюючись зайвим реалізмом і не наслідуючи творам старовини, шукав своїх ідеалів в самому собі. Це, наприклад, можна сказати про мармурову статую св. Георгія і про статуї [[Давид]]а і апостола [[Марк (апостол)|Марка]]. Перша вилита з бронзи, друга мармурова, обидві знаходяться у Флоренції. Менш вдала бронзова статуя Юдіфи, в Loggia del Lanzi, в Флоренції. Декілька статуй зроблено Донателло для фасаду флорентійського собору; між тими, що збереглися статуя євангеліста Іоанна.
[[Файл:gs287.jpg|thumb|left|''Пам'ятник [[Гаттамелата|Гаттамелаті]]'']]
В [[1444]] році Донателло покликали в [[Падуя|Падую]] для створення з бронзи кінної статуї [[кондотьєр]]а [[Венеціанська республіка|Венеціанської республіки]] [[Нарні Еразмо да|Гаттамелати]] (''Erasmo Marzi da Narni''). Вона стоїть тепер перед [[Базиліка святого Антонія|церквою св. Антонія]]. З часів стародавніх римлян не було вилито в [[Італія|Італії]] жодної подібної колосальної статуї.
Художник залишився в Падуї до [[1456]], і виконав там, за допомогою своїх учнів, декілька робіт для прикраси церкви св. Антонія. Найчудовіші з них — бронзові барельєфи, з епізодами з життя названого святого, покровителя Падуї. Чудова його мармурова статуя Іоанна в музеї Барджелло. Худорлявий, як скелет, він має вираз як би незакінченої ні на чому думки, і йде вперед, як би не знаючи сам куди; його напіввідкриті вуста готові вимовити пророчі слова. Відмінна риса Донателло полягає в тому, що він з таким же мистецтвом зображав силу, енергію, як і грацію, миловидність. Його барельєф мармурового балкончика собору р. Прато, створений в [[1434]], зображає напівголих дітей або геніїв, що танцюють хороводом, або що грають на різних інструментах, з вінками квітів. Рухи дітей надзвичайно живі, різноманітні і грайливі. Те ж саме можна сказати і про інші мармурові барельєфи, що призначалися для флорентійського собору і знаходяться тепер в ''Opera del Duorno''. Деякі дитячі бюсти Донателло у високому ступені вірно відтворюють дійсність і надзвичайно миловидні. Донателло вдавалось з надзвичайною точністю вгадувати враження, яке його роботи справлятимуть на тій, чи іншій відстані, а також визначати ступінь довершеності своїх робіт.
Портретні бюсти — галузь пластики, кохана греками і римлянами і цілковито закинута у [[Середньовіччя|Середньовіччі]] — воскресив саме Донателло. Деякі з його бюстів чудові за своєю індивідуальністю і як не дуже характеристичні. Взагалі Донателло з незвичайним умінням передавав духовне життя особи, що представлялася ним. Такий, наприклад, бюст з розфарбованої обпаленої глини Нікколо та Уццано (красується нині в музеї Барджелло). Цікаві твори Донателло знаходяться в ризниці церкви св. Лаврентія, у Флоренції. Там же можна милуватися відлитими ним дверима з фігурами апостолів і святих. Донателло передавав пристрасті різко, з деякою жорсткістю, іноді навіть у відштовхуючих формах, як наприклад, барельєф, виконаний з фарбованого гіпсу, знаходиться в церкві св. Антонія, в Падуї, і що зображає «Положення в труну». Те ж саме ми бачимо і в останньому його творі, закінченому після його смерті учнем Бертольдо, а саме в барельєфах двох кафедр в церкві св. Лаврентія, що зображають Пристрасті Господні. Донателло виконав також, разом з своїм учнем, Мікелоццо Мікелоцці, декілька надгробних пам'ятників в церквах; між ними чудовий монумент розвінчаного папи [[Іоанн XXIII (папа римський)|Іоанна XXIII]]: він послужив зразком для численних надгробних пам'ятників, що з'явилися в [[XV]] і [[XVI століття|XVI сторіччя]]х в багатьох церквах Італії. Останні роки свого життя Донателло провів у Флоренції, працюючи до глибокої старості; помер 13 грудня [[1466]] року і похований з великими почестями в церкві св. Лаврентія, прикрашеною його роботами.
== Вшанування пам'яті ==
* [[6056 Донателло]] — астероїд, названий на честь митця.
|
