Миколаївський південноросійський робітничий союз: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
м уточнення |
||
Рядок 26:
}} {{ref-ru}}</ref>. Там їх утримували з тижні, потім ув'язнених перевели в [[Херсон]], а останні місяці перед судом їх тримали в [[Одеса|Одеській]] каторжній в'язниці. В останній Бронштейн і взяв собі псевдонім «Троцький» на прізвище місцевого тюремного наглядача. Слідство велося 2 роки. Було опитано 111 свідків. До судової відповідальності було притягнуто 28 осіб.
10 жовтня 1899 року був підписаний вирок, за яким частина обвинувачених висилалась з Миколаєва під гласний нагляд поліції. Серед них: Роман Коротков, [[Мухін Іван Андрійович|Іван Мухін]] і Марія Соколовська. Інші члени організації були вислані до [[Вятська губернія|Вятської губернії]] на 2 роки. Найбільше покарання — 4 роки [[заслання]] до [[Східний Сибір|Східного Сибіру]] отримали Лев Бронштейн, Олександра Соколовська та два її брата, Ілля та Григорій Соколовські. В Московській пересильній в'язниці Олександра Соколовська та Лев Бронштейн обвінчалися і як законне подружжя на заслання в селище [[Усть-Кут]] [[Преображенська волость (Кирієнський повіт)|Преображенської волості]] відправилися разом.
У [[Державний архів Миколаївської області|державному архіві Миколаївської області]] зберігається прохання [[Іркутська губернія|Іркутському губернатору]] від батьків Лева Бронштейна. У ньому вони пишуть, що Олександра Соколовська, яка старша за їх сина майже на 10 років<ref>насправді на 7 років — на той час їй виповнилося 25, а Троцькому 18 років</ref>, збила його з прямого шляху і хоче поєднатися з ним шлюбом, щоб разом відправитися на поселення. Вони висловили побоювання, що цей шлюб загрожує їхньому синові повною моральною загибеллю і впевненість, що без впливу Соколовської він виправиться і після відбуття покарання повернеться в сім'ю і зробиться корисним громадянином. Але на той час Лев і Олександра вже стали подружжям.
| |||