Вікіпедія

Миколаївський південноросійський робітничий союз: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
джерела, доповнення
доповнення
Рядок 3:
== Історія ==
 
Заснований навесні 1897 року в Миколаєві. Об'єднував 9 робітничих гуртків, до яких входило понадвід 250 до 300 фабрично-заводських [[робітник]]ів міста. Організаторами й керівниками Миколаївського «Південноросійського робітничого союзу» були Роман Коротков та Іван Мухін. У союз входили брати Ілля та Григорій Соколовські, сестри Марія та [[Соколовська Олександра Львівна|Олександра Соколовська]] (згодом дружина [[Троцький Лев Давидович|Льва Троцького]]), Нестеренко, [[Троцький Лев Давидович|Лев Бронштейн]], садовник Франц Швиговський, студент [[Зів Григорій Абрамович|Григорій Зів]], робітники Нестеренко, Бабенко, Єфімов, Трофимов, акушерки Вонська і Погребитська та інші. Найстаршим революціонерам Івану Мухіну і Францу Швиговському було по 28 років. Перший став керівником організації. Невдовзі провідну роль в ньомусоюзі почав відігравати молодийнаймолодший її член, 17-річний Лев Бронштейн, що згодом став всесвітньовідомим під [[псевдонім]]ом «Троцький». На той час він мав інший псевдонім — «Львов». Бронштейн виступав перед робітниками на сходках, які проходили в [[Ліски (Vbrjkf]dМиколаїв)|Лісках]], у [[Спаськ (Миколаїв)|Спаському]] урочищі. Його гострі статті в газеті, а також написані ним [[прокламація|прокламації]] привертали увагу робітників, він користувався серед них популярністю.
 
«Союз» проводив [[пропаганда|пропагандистську]] й [[агітація|агітаційну]] роботу серед місцевих робітників і водночас підтримував зв'язки з робітничими осередками [[Київ|Києва]], Катеринослава (нині місто [[Дніпро (місто)|Дніпро]]), [[Одеса|Одеси]] та інших міст [[Україна|України]], звідки одержував нелегальну літературу. При «Союзі» було створено [[Каса взаємодопомоги|касу для допомоги]] робітникам, що брали участь у [[страйк]]ах, діяла [[друкарня]], в якій було надруковано 10 [[Агітаційна листівка|листівок]] і 3 номери [[газета|газети]] «Наше дело». Все місто говорило про революціонерів, які наводнили своїми прокламаціями містоМиколаїв.
 
Вплив організації постійно розширювався. Їй пощастило встановити зв'язки із [[солдат]]ами 58-го піхотного полку й організувати там гурток.
 
За спогадами Троцького видав організацію тесля на прізвище Нестеренко, який був пов'язаний з поліцією.
У січні 1898, після арешту членів «Союзу», організація фактично перестала існувати: її активних учасників заслано до [[Сибір]]у.
 
28 січня 1898 року в Миколаєві пройшли масові арешти. Затримали понад 200 осіб. Заарештовані містилися в старій Миколаївській в'язниці, яка за спогадами Льва Троцького зовсім не була пристосована до великої кількості в'язнів, особливо [[Політичний в'язень|політичних]].<ref>{{книга
|автор = [[Аксельрод Юлія Сергіївна|Юлия Аксельрод]]
|заголовок = Мой дед Лев Троцкий и его семья
|посилання = https://books.google.com.ua/books?id=UXhkAAAAQBAJ&pg=PA1889&lpg=PA1889&dq=%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F+%D1%82%D1%8E%D1%80%D1%8C%D0%BC%D0%B0+%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9&source=bl&ots=lyJoACRNVj&sig=-Zdw7Xgv9FvcPm3lHNXwNof69bY&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwj1ntf_-tfTAhVCBSwKHQ3mDyEQ6AEIRTAD#v=onepage&q=%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F%20%D1%82%D1%8E%D1%80%D1%8C%D0%BC%D0%B0%20%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9&f=false
|відповідальний =
|місце = Москва
|видавництво = Центрполиграф
|рік = 2013
|том =
|сторінок = 445
|сторінки =
|isbn = 978-5-227-04169-2
|ref =
}} {{ref-ru}}</ref>. Там їх утримували з тижні, потім ув'язнених перевели в [[Херсон]], а останні місяці перед судом їх тримали в [[Одеса|Одеській]] каторжній в'язниці. В останній Бронштейн і взяв собі псевдонім «Троцький» на прізвище місцевого тюремного наглядача. Слідство велося 2 роки. Було опитано 111 свідків. До судової відповідальності було притягнуто 28 осіб.
 
10 жовтня 1899 року був підписаний вирок, за яким частина обвинувачених висилалась з Миколаєва під гласний нагляд поліції. Серед них: Роман Коротков, [[Мухін Іван Андрійович|Іван Мухін]] і Марія Соколовська. Інші члени організації були вислані до [[Вятська губернія|Вятської губернії]] на 2 роки. Найбільше покарання&nbsp;— 4 роки [[заслання]] до [[Східний Сибір|Східного Сибіру]] отримали Лев Бронштейн, Олександра Соколовська та два її брата, Ілля та Григорій Соколовські. В Московській пересильній в'язниці Олександра Соколовська та Лев Бронштейн обвінчалися і як законне подружжя на заслання в селище [[Усть-Кут]] [[Преображенська волость|Преображенської волості]] відправилися разом.
 
У [[Державний архів Миколаївської області|державному архіві Миколаївської області]] зберігається прохання [[Іркутська губернія|Іркутському губернатору]] від батьків Лева Бронштейна. У ньому вони пишуть, що Олександра Соколовська, яка старша за їх сина майже на 10 років<ref>насправді на 7 років&nbsp;— на той час їй виповнилося 25, а Троцькому 18 років</ref>, збила його з прямого шляху і хоче поєднатися з ним шлюбом, щоб разом відправитися на поселення. Вони висловили побоювання, що цей шлюб загрожує їхньому синові повною моральною загибеллю і впевненість, що без впливу Соколовської він виправиться і після відбуття покарання повернеться в сім'ю і зробиться корисним громадянином. Але на той час Лев і Олександра вже стали подружжям.
 
== Джерела ==
Рядок 16 ⟶ 35:
|url = http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Mykolaivsky_Pivdennorosiysky_Robitnychy_soyuz
|назва = Миколаївський південноросійський робітничий союз
|прізвище = [[Лисенко Олександр Васильович|Лисенко О. В.]]
|ім'я =
|дата =
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Миколаївський_південноросійський_робітничий_союз