Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
=== 1945–1991 рр. ===
==== Поза межами СРСР і Східної Європи ====
Українська діаспора значно поширилася й кількісно збільшилася після [[1945]] в демократичних країнах. Одразу по війні друга хвиля політичної еміграції (понад 250 000 українців) опинилася в Німеччині й Австрії, а в кінці 1940-х — на початку 1950-х років розселилася на різних континентах і країнах. Так постали нові українській громади в [[Австралія|Австралії]], у Тунісі[[Туніс]]і ([[Бен Метір]]), [[Венесуела|Венесуелі]] — і зміцнилися наявні поселення в [[США]], [[Канада|Канаді]], [[Бразилія|Бразилії]], [[Аргентина|Аргентині]] й [[Парагвай|Парагваї]]. У Європі залишилося близько 50 000 українців, що створили нову сильну українську громаду ву Великобританії[[Велика Британія|Великій Британії]] та зміцнили міжвоєнні громади у [[Франція|Франції]], [[Бельгія|Бельгії]], і [[Нідерланди|Нідерландах]].
 
З розселенням української еміграції з Німеччини й Австрії по той бік океану пожвавилося організоване життя української діаспори у Америці й у Західній Європі. У 1948 р. постав Координаційний Осередок Українських Громадських Організацій в Європі; паралельно діяла Панамериканська Українська Конференція, що об'єднувала громад централі Північної і Південної Америки. Після довшої підготовки у листопаді 1967 р. на з'їзді в [[Нью-Йорк]]у створено Світовий Конгрес Вільних Українців (СКВУ), який об'єднував всі крайові та міжкрайові українські централі. Хоч Секретаріат СКВУ був лише координаційною установою і бракувало йому як і фінансової бази, так і виконавчого апарату, проте його моральний авторитет як представника української діаспори був незаперечний — і був визнаний колами руху опору в Україні. Разом з цим постав ряд інших організацій: молодіжних, жіночих, кооперативних, освітніх та інші. Вони оформили свої централі в масштабі всієї української діаспори, що й сприяло координації дій та спрямуванню громадського життя всіх українців поза комуністичною сферою впливу. Проте політичні умови не сприяли налагодженню співпраці з організованим життям українських меншостей у Східної Європі. У західному світі між окремими країнами української діаспори існували культурні співпраця й обмін, не зважаючи на чималі віддалі й кошти. Такий обмін відбувався головно між Західною Європою й Північною Америкою.
* У Східні Європі (поза СРСР): 465–650 тисяч українців поділено на
** [[Чехословаччина]]: 120–150 тисяч українців
** [[Польща]]: 200–300 тисяч українців
** [[Румунія]]: 100–150 тисяч українців
** [[Югославія]]: 45-50 тисяч українців
** [[Франція]]: 30-35 тисяч українців
** [[Бельгія]]: 3-5 тисяч українців
** Великобританія[[Велика Британія]]: 30-35 тисяч українців
* В Америці й Австралії: 2 181 — 2 451 тисяч українців поділено на
** [[США]]: 1 250 — 1 500 тисяч українців
** [[Канада]]: 581 тисяч українців
** [[Бразилія]]: 120 тисяч українців
** [[Аргентина]]: 180–200 тисяч українців
** [[Парагвай]]: 10 тисяч українців
** [[Уругвай]]: 8 тисяч українців
** Інші: 2 тисяч українців
** [[Австралія]] іта [[Нова Зеландія:]] 30 тисяч українців
 
В той час, приблизна кількість осіб українського походження в діаспорі в СРСР може бути на 10-12 млн (у тому числі в Азії — 7-9 млн); звичайно, це є максимальне число і більшість їх цілком зрусифікована.
| [[Мельбурн]], [[Сідней]]
|-
| [[Українці у ВеликобританіїВеликій Британії|ВеликобританіяВелика Британія]]
| ~ 12 — 30 тис.
| [[Лондон]], [[Манчестер]], [[Ноттінгем]]
78 134

редагування